Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Вікторія Євтушенко

Власниця полтавської гастромайстерні: байкери і сири для мене однаково рідні

Тетяна Дядечко живе на чотири міста, варить сир,організовує фестивалі та осідлала залізного коня. Історія про закохану у життя, активну та сміливу полтавчанку

«Почнемо з того, що вже майже рік я — бомж, — сміється засновниця Творчої гастромайстерні «КозаЧка» Тетяна Дядечко. Останній рік дівчина живе на чотири міста: Житомир, Вінниця, Полтава та Київ. Місяць тому з’явилася ще й Згурівка, де знаходиться сироварня нового бізнес-партнера Тетяни.

Активна полтавчанка пояснює, чому вирішила покластися на друзів і час від часу користуватися послугами готелів: «Я запускала свою сироварню у Житомирі, а знімала квартиру у Києві. Вона обходилася мені у сім тисяч гривень, а жила я у ній півтора дні на тиждень. Сенс витрачати такі гроші?»

«У дорозі, буває, проводжу до двадцяти годин на добу. На автомобілі за місяць проїжджаю 10 тис. км. Відчуваю, що це дуже виснажує, тому планую побути десь на одному місці. От нещодавно почала знімати квартиру у Полтаві, але все одно живу у ній один тиждень на місяць», — розповідає про ритм свого життя дівчина.

З чого усе почалося?

 

Тетяна Дядечко не лише за професією, але й за покликом душі — сировар. Пропрацювавши сім років на керівній посаді у великій компанії, дівчина кинула усе і переїхала до коханого у столицю. Там вона почала шукати нову роботу, а разом з нею і себе.

Тетяна Дядечко, сировар

Тетяна Дядечко, сировар / фото Вікторії Євтушенко

«Коли запитують, у який період життя я почала робити сир, я відповідаю, що у найважчий. У період відчаю і розгубленості, у період, коли не знала, що робитиму завтра вранці. Можливо, тому я ще більше ціную свою справу, бо вона прийшла до мене у такий час», — ділиться спогадами Таня.

Бажання виготовляти сир вперше з’явилося у Дядечко задовго до скрутних часів. І цей момент Тетяна запам’ятала дуже точно.

Це був 2011 рік. Тоді вона була в Ізраїлі у робочій поїздці, жодним чином не пов’язаній з сироварінням. Але під час екскурсії Таня потрапила на сімейну сироварню: він з Голландії, вона — місцева ізраїльтянка. Тримали триста кіз, самі їх доїли, робили сир і продавали його.

«У сироварні панувала така атмосфера радості, щастя і повноти життя, що зайшовши туди я зрозуміла, що теж так хочу! Хочу, щоб у мене була така рівновага, спокій і відчуття щастя. Було таке враження, що я потрапила до раю. Це стало переломним моментом, і я подумала: треба щось у своєму житті змінювати. І хоча на той час у мене була класна робота, все ж не було відчуття, що я — на своєму місці», — пригадує дівчина.

Сири від Творчої гастромайстерні «КозаЧка»

Сири від Творчої гастромайстерні «КозаЧка» / фото Вікторії Євтушенко

Повернувшись в Україну, про ідею сироварні на два роки довелося забути. Рутина затягнула. Але у найважчий період , згадавши свої відчуття на ізраїльській сироварні, Тетяна почала вдома варити сир.

«25 жовтня бренду «КозаЧка» виповнилося три роки. Це три роки з моменту, як я почала працювати, розуміючи, що сироваріння буде моєю справою, моїм бізнесом. Зараз «КозаЧка» — це дитя, яке я сама створювала, про яке мріяла і яке стало справою мого життя», — пояснює Тетяна Дядечко.

Чим займається «КозаЧка»?

 

«КозаЧка» — це творча гастромайстерня, яка займається виготовленням натуральних сирів з козячого і коров’ячого молока за традиційною технологією. А через те, що майстерня «творча», з сирами тут багато експериментують.

Сири від Творчої гастромайстерні «КозаЧка»

Сири від Творчої гастромайстерні «КозаЧка» / фото Вікторії Євтушенко

«Зараз ми працюємо за технологією французької школи сироваріння і продовжуємо вивчати український ринок та споживача. Бо ті сири, які я думала робити з самого початку, і які ми вперше спробували запустити на ринок, як виявилося сприймають далеко не усі українці. Нашому споживачеві не підходять сири ароматні, з яскраво вираженими смаками», — говорить дівчина-сировар.

За словами Тетяни Дядечко, українці зараз тільки формують свої смаки, а сировари їх вивчають і починають розуміти. І те, що «КозаЧка» з’явилася саме у цей час, навіть подобається її засновниці.

«Ми формуємо культуру споживання сиру. Зараз у нас у державі взагалі формується культура харчування. Раніше не було фестивалів їжі. Люди не розуміли і не знали, що таке прошутто, пармезан, ґорґондзола… Я щаслива, що саме в цей період почала працювати у цій сфері», — додає Таня.

З меншим ентузіазмом до сироваріння ставилися батьки дівчини. Вони вважали доньчине заняття чимось на кшталт хобі. Так було до останнього часу, доки мама Тані не приїхала на сироварню у Житомир.

«До моїх рідних насправді дійшло, чим я займаюся, тільки цим літом. Вони завжди мене жаліли і казали: «Давай одружуйся — нам внуків хочеться». Влітку мама нарешті вперше приїхала до мене на сироварню і трохи походивши говорить: «Тю, та в тебе ж все серйозно!». А тато ще й досі не доїхав», — розповідає Таня.

Цього літа засновниця «КозаЧки» почала проводити у Полтаві пікніки, де люди можуть продегустувати м’ясо, ковбаси, сири, джеми, пасту і т.д. Таня знаходить місцевих виробників і представляє їх людям. Після останнього цього року пікніка (але першого для батьків дівчини) тато з мамою сказали: «Таню, ми тобою пишаємося!».

«Мабуть, зараз я вже можу сказати, що моїм батькам не соромно за свою дочку. Бо у дитинстві та в юності я була дуже неслухняною», — сміється бізнес-вумен.

Тетяна Дядечко, сировар

Тетяна Дядечко, сировар / фото Вікторії Євтушенко

Власної козиної ферми у дівчини немає, але місяць тому у «КозаЧки» з’явився партнер, який тримає тисячу французьких кіз, тому сир зараз виготовляється з його молока. За словами Тані, це найкраще молоко, яке можна було знайти в Україні, тому проблема з сировиною вирішена.

«Я мрію колись мати господарський двір, на якому будуть кози, буде робитися сир, випікатися хліб, ростимуть яблуні і з них я робитиму сидр, але це у майбутньому. Наразі ж обставини склалися якнайкраще: є людина з можливостями і є я з моїми знаннями і бажанням працювати», — говорить Тетяна Дядечко.

Завдяки цьому партнерству уже в листопаді відбудеться масштабна презентація нового продукту, а до кінця року він має з’явитися на полицях супермаркетів. Це будуть м’які сири з пліснявою та молоді сири.

На запитання ж, за що дівчина любить свою справу, вона відповідає коротко і просто: «Я від цього кайфую!».

«Для мене молоко — живий продукт, з яким у мене відбувається спілкування. Я не заходжу у сироварню у поганому настрої. Так, буває всяке. Буває тебе за день так наколотять, що тебе аж сіпає. Випив кави, заспокоївся, вдягнув фартух, вимкнув телефон і пішов працювати. Є в цьому процесі якесь чудо. І причетність до цього чуда та подяка від людей за твої сири стимулюють продовжувати робити свою справу. Я дякую долі, що вона пов’язала мене з сироварінням», — говорить Таня.

До чого тут байкери?

 

Ще одна велика, чиста та справжня любов Тетяни Дядечко — найбільший в Україні мотофестиваль «Тарасова Гора», де вона є одним із організаторів. Починалося усе з того, що дівчина просто допомагала чоловікові у його організації, і згодом втягнулася у цю справу.

Принципи та захоплення Тетяни Дядечко

«Мене з цим фестивалем пов’язує любов. І тоді була любов, і зараз любов… Друзі іноді радять припиняти з «тараскою», бо це відволікає від основної справи. А я кажу, що для мене, і «тараска», і сироваріння — це наповнення мого життя. Ні без одного, ні без іншого я вже не зможу. Можливо, настане колись момент, що мені це стане не цікаво, але зараз я це люблю, я бачу користь від своєї роботи. І коли мені кажуть, що з моїм приходом «тараска» змінилася і стала на кілька рівнів вищою, то як я можу цим не займатися? Байкери і сири для мене — однаково рідні», — пояснює Таня.

Дівчина не побоялася і сама осідлати залізного коня. Мотоцикл їй подарував колишній чоловік, і два сезони вона на ньому від’їздила. Але, зізнається, здобути відчуття свободи, польоту під час їзди, від яких зазвичай отримують задоволення, так і не змогла.

Тетяна Дядечко у якості пасажира

Тетяна Дядечко під час мотофестивалю / сторінка Дядечко у мережі Facebook

«Мені більше подобається бути пасажиром. Я «літаю», дивлюся по сторонах… А коли я за кермом, я напружена, у мене в голові купа думок відносно роботи. Мабуть тому я і не змогла в повній мірі насолоджуватися їздою на мотоциклі», — розмірковує вона.

Щороку команда організаторів влаштовує сім подій. «Тарасова Гора» з них  найбільш масштабна. Саме з цього фестивалю усе починалося 15 років тому. Тоді це просто було зібрання друзів у Каневі, а зараз виросло у найбільший мотофестиваль в Україні. Цього року він зібрав вісім тисяч учасників. Наступного року на ювілейний фестиваль, скоріше за все, їх приїде ще більше. І триватиме він, до речі, не чотири, а сім днів — планується такий собі BikeWeek.

«Ми збираємо людей на березі Черкаського водосховища, ставимо сцену, запрошуємо гурти. Цього року хедлайнерами були Brutto та ТНМК. До нас приїжджає найсильніша людина України Василь Вірастюк та проводить спортивні змагання. «Тараска» за останні три роки стала сімейним фестивалем, на який приїжджають не лише брутальні байкери, а і їхні дружини та діти», — пояснює Дядечко.

Що далі?

 

Зараз Тетяна Дядечко займається створенням Українсько-литовської асоціації сироварів. Поки що вона існує лише на рівні усних домовленостей, але юристи готують необхідні документи і на початку грудня у Франції дівчина планує провести серйозні переговори й зрушити справу з місця.

За її словами, асоціація буде займатися не лише сироварінням (хоча ним — у першу чергу), але й навчанням фермерів ремеслу.

«Цей проект і вчитиме, і контролюватиме, і перевірятиме якість… Це буде платформа для допомоги, розвитку і об’єднання спільних зусиль українських та європейських сироварів», — пояснює Тетяна Дядечко.

З українського боку підписувати угоду буде або сама Таня, або Полтавська аграрна академія, з якою вона зараз веде перемовини. Навчальному закладові це буде простіше зробити. Крім того, це для них великий плюс, бо завдяки підписаному документу можна організовувати і семінари за участю іноземних експертів, і обмін студентами з європейськими ВНЗ.

Саму ж Таню уже давно запрошують на закордонні фестивалі, і вона не проти брати в них участь. А от експортувати свою продукцію найближчим часом вона не збирається. По-перше, не ті обсяги виробництва, а по-друге, немає такої цілі.

Сири від Творчої гастромайстерні «КозаЧка»

Сири від Творчої гастромайстерні «КозаЧка» / фото Вікторії Євтушенко

«Я бачила своєю ціллю зробити якісний український продукт для українців. І я думаю, що усю свою продукцію ми будемо реалізовувати в Україні. Нас запрошують на фестивалі і до Польщі, і до Німеччини, і до Франції, але, я думаю, що це може бути більше у іміджевому і маркетинговому плані — поїхати і показати, що ми в Україні робимо не гірші сири, ніж там», — підсумовує Тетяна Дядечко.

 

loga21

Матеріал публікується у рамках проекту «Українські журналісти – разом для якості», що реалізується Фондом Спільна Європа у співпраці з Громадською організацією «Інститут розвитку регіональної преси». Проект реалізується у рамках Польсько-канадської програми підтримки демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади (DFATD). Матеріал доступний на ліцензії CreativeCommons Uznanie autorstwa 3.0 Polska. Деякі права застережені на користь Eastbook.eu. Дозволяється вільне використання твору за наявності вищезгаданої інформації, в тому числі інформації про відповідну ліцензію, власників прав та про Польсько-канадську програму підтримки демократії. Публікація відображає виключно погляди автора і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади.
Вікторія Євтушенко

Родилась и работает в г. Сумы. Журналист

Load all
Comments 0
Add a comment