Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

Огляд 2012: Росія

У 2012 році Росія в різний спосіб привертала до себе увагу світових мас медіа, викликаючи то спори, то стурбованість, а також спонукаючи до дебатів в сферах економіки, прав людини та міжнародного права. Eastbook.eu підготував короткий огляд, зосереджуючись не лише на подіях, що відбувалися упродовж останніх дванадцяти місяців в Росії, але й на тому, як ці події впливали на світ за межами Федерації.

http://www.flickr.com/photos/home_of_chaos/8096559668/

Очі Путіна, автор: Abode of Chaos, джерело: Flickr

Вибори та протести. В березні правлячий нині президент Володимир Путін був обраний на третій строк, що поклало початок масовим протестам у Москві та інших містах Російської Федерації. Громадські маніфестації, що тривали пару тижнів, зібрали десятки тисяч мирно настроєних демонстрантів, які виступали проти порушень та звинувачували уряд і переможця в нечесному проведенні виборів. У результаті протести було придушено, багатьох учасників арештовано, а Путін повторно, в офіційному порядку, дійшов до влади.

Pussy Riot. Протест 2012, автор: Eyes on Rights, джерело: Flickr

Pussy Riot засуджені, вирок опротестований. Виступ феміністичної панк-рок групи Pussy Riot у столичному соборі Христа Спасителя, а також та його наслідки, стали одним із сильних акцентів минулого року. Три учасниці колективу були заарештовані невдовзі після того, як вдалися до спроби заспівати в святому місці глумливу версію молитовної пісні («Богородице, прожени Путіна[..]). Їм було пред’явлене звинувачення в хуліганстві, продиктованому релігійною ненавистю. В серпні московський суд засудив Надію Толоконникову, Катерину Самуцевич та Марію Альохіну до двох років позбавлення волі в колонії загального режиму. Через два місяці вирок Самуцевич було змінено на два роки умовного покарання. Дискусії, якими супроводжувалась ця справа, були викликані підозрами в політичній вмотивованості процесу. Частина населення однак солідаризувалася з рішенням суду, вважаючи його відповіддю на «антирелігійні атаки». Хвиля ж підтримки Pussy Riot охопила значну частину західного світу.

Госпіталь в Алеппо, Сирія, автор: Scott Bobb, джерело: Wikimedia Commons

Сирія. Ще на початку 2012 року, коли конфлікт у Сирії інтенсивно розвивався, Росія підтримувала сирійський уряд, накладаючи вето на спроби проголосувати за втручання міжнародних сил, які підтримувала більша частина сусідів Сирії, західного світу та арабських країн. Метою можливого втручання була пацифікація режиму, що брутально придушував внутрішньосирійське повстання. Як одна з п’яти країн, що користуються правом вето в рамках Ради безпеки ООН, Росія протистояла запропонованим санкціям ООН, які були спрямовані проти уряду в Дамаску. Водночас Москва продовжувала поставляти зброю відповідно до контрактів, укладених попередньо з сирійською владою. Російське керівництво виходило з припущення, за яким західна допомога повстанцям призведе не до демократизації регіону, а до його дестабілізації, і в результаті, замість відповідних до міжнародного права методів вирішення конфліктів, пошириться тероризм.

Казахстан, автор: Irene2005, джерело: Flickr

Шлях до Євразійського Союзу. 18 листопада 2011 року президенти Білорусі, Казахстану та Росії підписали договір, який ставить своєю метою створити до кінця 2015 року Євразійський Союз. У трактаті міститься проект інтеграційного процесу трьох держав та створення Комісії на зразок організації західних сусідів. Додатково він передбачає також формування спільного Євразійського економічного простору. Договір увійшов у життя 1 січня 2012 року. Аналітики запевняють, що це один з найамбітніших проектів Москви  з часів Радянського Союзу. Водночас західні експерти сумніваються в остаточному втіленні в життя концепції такого Союзу. Упродовж останніх місяців минулого року Росія робила спроби приєднати до свого проекту якомога більшу кількість колишніх республік. Хто ж реально увійде до нього в 2013 році?

Під куполом Лаври, Україна, автор: Stuck in Customs, джерело: Flickr

Між молотом і ковадлом: Україна в російській зовнішній політиці. Зв’язок України із східним сусідом обумовлений передусім залежністю від російського газу. Україна знемагає від цін, які диктує Москва, і цей факт лежить в основі вмовлянь приєднатися, зокрема,  до євразійського Митного союзу. Чимало хто вважає таку інтеграцію занадто високою ціною за дешевший газ, оскільки вона призведе до віддалення України від Євросоюзу. Що цікаво – запланований на грудень візит президента Януковича до Росії був відкладений одразу ж після телефонної розмови (зміст якої залишається невідомим) з головою Європейської Комісії Жозе Мануелем Баррозо. Це, як дехто вважає, може бути сигналом про кризу в стосунках Росія – Україна. Як пише «Комерсант», відкладена зустріч «свідчить про серйозні розбіжності між Києвом та Москвою й відсутність на цьому етапі бажання йти на поступки». Проросійська газета звинуватила Україну в своєрідному «розігруванні» сусіда, зловживанні російським терпінням й демонстрації «непохитного прагнення [..] всістися одночасно на два стільці – і європейський, і російський».

1964, фільм «Доктор Стрейнджлав», автор: Стелі Кубрик, джерело: Wikimedia Commons

Напруження зростає – чи свідчить це про наближення нової холодної війни? Недавнє рішення Сенату США, в рамках якого була накладена заборона на в’їзд у країну російських посадовців, котрі були причетні до смерті юриста Сергія Магнітського в 2009 році, викликало напруження в стосунках Сполучених Штатів і Російської Федерації. Росія розкритикувала новий документ, названий «законом Магнітського», як «антиросійський», аргументуючи тим, що сенатори не взяли під увагу розширений варіант, який би охоплював забороною посадовців також інших країн, обвинувачених в порушенні прав людини. Новий закон викликав ефект доміно: Дума одностайно проголосувала за заборону всиновлення російських дітей громадянами Америки. Чи є це сигналом наближення нової «холодної війни»?

Вулиця в Тбілісі, автор: SusanAstray, джерело: Flickr

Чи можливе покращення стосунків з Грузією? Під кінець року Москва вперше з 2008 вступила у відкритий діалог з своїм південним кавказьким сусідом. Така розмова – це, зокрема, наслідок перемоги тодішньої опозиції у виборах до грузинського парламенту та послаблення позиції президента Саакашвілі. Глава російської держави на пам’ятній прес-конференції наприкінці року заявив, що настав час нормалізувати стосунки між двома країнами: «Ми помічаємо позитивні сигнали, що йдуть від нової влади в Тбілісі, і хочемо відповісти на них у подібному дусі». В той же час він додав: «Росія не може відмовитись від підтримки незалежності Абхазії та Південної Осетії». Путін визнав, що поки не знає, якими можуть бути наступні кроки, але двосторонні стосунки з Грузією необхідно відновити.

Парламент ЄС

Росія виступає на захист прав людини. На початку грудня міністр закордонних справ Росії представив доповідь обсягом у 66 сторінок, на яких детально викладено, яким чином Євросоюз не виконує – власних! – високих стандартів щодо дотримання прав людини. Звинувачення, зокрема, охоплюють:

посилення: ксенофобії, расизму, націоналізму, порушення прав меншостей, в’язнів, біженців, мігрантів та хворих психічно осіб, відсутність захисту прав дитини, дискримінацію з огляду на стать, вторгнення в приватне життя, зловживання владою силами поліції, діяльність CIA, що порушує міжнародне право в сфері прав людини в багатьох країнах ЄС.

Доповідь торкається й проблем складної, «далеко не досконалої ситуації мас-медіа, а також обмеження соціальних прав громадян». У той же час Російська Федерація сподівається на розширення двосторонньої співпраці з ЄС: «обидві сторони виграють від такої співпраці, якщо наші партнери відмовляться від своєї політики нав’язування власних пріоритетів іншим, перестануть нехтувати інтересами інших та відійдуть від штучної класифікації способів дотримання міжнародних прав людини.

Після повені, Кримськ, Росія, автор: Ілля Щуров, джерело: Flickr

Повінь в Краснодарському краї. Опитування громадської думки свідчать про те, що росіяни вважають липневу повінь однією з найбільш знакових подій 2012 року – 30 процентів респондентів пам’ятатимуть той смертоносний паводок, що відібрав життя понад 170 людей. Повінь охопила більшу частину регіону, сіючи найбільше спустошення в Кримську.

На чолі G20. У 2013 році Росія головуватиме у великій двадцятці – групі, що об’єднує держави, економіки яких продукують 90 процентів світового ВВП та охоплюють 80 процентів загальносвітової торгівлі. В грудні 2012, під час передачі Мексикою цієї ролі Росії, президент Путін оголосив: – Першорядними завданнями нашого головування будуть: стимулювання економічного зростання та створення робочих місць. На етапі вступного спостереження можна зробити висновок, що Росія планує використати своє головування для посилення позиції BRICS в системі фінансової розстановки сил. У період, що триватиме до кінця листопада 2013 року, Росія пропонує зосередитися, зокрема, на фінансових інвестиціях, як на основі економічного розвитку, що дасть можливість збільшити кількість робочих місць, а також модернізувати національні системи обслуговування державного боргу.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Джерела: Russia beyond the HeadlinesHuman Rights WatchRT,  Euractiv

Facebook Comments
Load all