Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

За кулісами ікряної дипломатії

Невже в Європейському парламенті та Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) насправді є «сили», які, за визначенням наших «улюблених» високопосадовців, залюбки підтримують режим президента Алієва? Схоже, що так. І ось чому.

Страсбург / Рада Європи, автор: Dominique Edte as domnyc, джерело: Flickr

23 січня члени ПАРЄ приймали дві основні резолюції щодо Азербайджану. В першій йшлося про права та обов’язки країни, як члена Парламентської асамблеї, в другій – про політв’язнів. На жаль, переважила любов до горезвісної ікри. В результаті текст номер один пройшов за підтримки 196 голосів проти 13, а номер два провалився, отримавши 79 голосів «за» і 125 – «проти».

Одним з любителів ікри, які засідають в Асамблеї, є болгарський соціаліст Крістіан Вігенін (до речі, голова Парламентської асамблеї Євронест). У минулому році Вігенін зорганізував дискусію з Ельханом Сулеймановим, керівником азербайджанської делегації в Євронесті. Політики дебатували на тему «несправедливих» резолюцій щодо недотримання прав людини в Азербайджані, прийнятих Європарламентом за день до Євробачення. Зрозуміло, що представники опозиційних організацій та організацій-захисників  громадянського суспільства в залі були відсутні.

Ельхан Сулейманов є противником й відхиленого звіту авторства німецького депутата Крістофера Штрассера. В своєму виступі, що передував голосуванню, він звинуватив німця у «ворожому та упередженому» ставленні до Азербайджану.

Крім Вігеніна, знайшлося ще кілька інших прихильників риторики Сулейманова: Кристина Оюланд з Естонії (ліберальна партія), Інес Вайдере з Латвії (консерваторка), Вітаутас Ландсбергіс з Литви (також консерватор). Схоже на те, що магія ікри діє на всіх – починаючи з лівих і закінчуючи правими, й навіть на тих, хто невтомно бореться з порушеннями прав людини. Всюди, тільки не в Азербайджані.

Якщо ви ще не читали, то варто зазирнути в чималу доповідь, опубліковану European Stability Initiative  під назвою „Caviar Diplomacy: How Azerbaijan silenced the Council of Europe (Part 1)” (Ікряна дипломатія. Як Азербайджан втихомирив Раду Європи (Частина 1). Її можна безкоштовно завантажити з сайту організації.

У цій доповіді заміщено список «апологетів азербайджанського режиму». До нього потрапили: Джозеф Дебоно Грех (Joseph Debono Grech) з Мальти, іспанець Педро Аграмунт (Pedro Agramunt), Пол Віллє (Paul Wille) з Бельгії, Майк Хенкок (Mike Hancock) з Великобританії та німець Едуард Лінтнер (Eduard Lintner). Є й інші. Усі разом вони вплинули на те, що місії спостерігачів від Асамблеї Ради Європи оголошували, ніби вибори в Азербайджані проведені відповідно до міжнародних стандартів, а також стандартів, визначених Радою.

За іронією долі останні пару тижнів показали, в якій серйозній ситуації перебувають громадяни Азербайджану: демонстрації в зв’язку з тим, що на світло денне вийшли незрозумілі обставини смерті молодого солдата, протести торговців проти підвищення цін на оренду, акція розчарованих і стомлених мешканців Ісмаїлли і, врешті решт, протести на знак солідарності з цими останніми, що відбувалися в останній уїк-енд в Баку.

Однак схоже, що зручні крісла, які займають депутати Ради за тисячі кілометрів від Азербайджану, а також щедрі подарунки від “особливих” друзів роблять проблеми звичайних азербайджанців малозначимими, хіба ні? Що ж, пріоритети бувають різними…

Оригінальний текст англійською мовою опублікований на сайті автора 27 січня 2013 року.
Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Facebook Comments
Load all