Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Oleg Hrynchuk

Націоналізм відштовхує Україну від Європи

Для людей, що прихильно ставляться до процесів євроінтеграції, гадаю не буде новиною те, що в Європейському Союзі більша частина населення засуджує прояви націоналізму, ксенофобії, антисемітизму. В тій ж здебільшого консервативно-ліберальій Польщі, останніми днями  суспільство активно обговорює закон щодо партнерських зв’язків, який особисто підтримує прем’єр Дональд Туск.

Націоналізм може сприяти поглибленню прірви між Україною та Росією, Джерело: Paweł Zalewski

Важливо розуміти, що ЄС – це об’єднання країн, члени якого будували спільний союз на основі виробленої формули “Прощаю, і прошу вибачення”, яка засуджувала злочини часів Другої світової і прагнула створити фундамент для майбутньої співпраці.  Повага до прав людини незалежно від її віросповідання, національності, політичних вподобань і сексуальної орієнтації  – це ті кити на яких стоїть Союз і це те, що потрібно прийняти прагнучи бути її членом. Саме тому не варто звинувачувати європейський політикум, якщо з їхнього боку звучать критичні заяви щодо країни, яка декларує своє прагнення у майбутньому приєднатися до ЄС.

31 січня в найбільшій польській щоденній газеті “Gazeta Wyborcza”, з’явилась критична стаття, щодо сучасного політичного клімату в Україні “Націоналізм відштовхує Україну від Європи”. Її автор Павел Залевський, відомий польський коментатор міжнародної політики, активний прибічник ідеї зближення України й ЄС, євродепутат від партії Європейська Платформа цілком справедливо зауважив, що внаслідок “дрейфу в Києві”, який можна розуміти, як прихід до влади авторитарного корупційного режиму  й бездіяльності в Брюсселі, Україна прямує в бік країн Митного Союзу, а стан Угоди про асоціацію залишається невизначеним.  Тим не менше євродепутат наголошує, що головною небезпекою є небажання відмовитись від своїх стереотипних ідентичностей – радянської і націоналістичної.  “Українці мають вибір. Більша частина з них все ще може визнавати, що націоналізм добре захищає їх від путінської експансії і впливів російської культури. Тоді застрягнуть на завжди у східноєвропейській логіці конфліктів між народами, поглиблюватимуться також і різниці між ними”, – вважає Павел Зелевський.

Заяви такого плану, будуть дієвими тільки тоді, коли  в Україні існуватиме середовище готове їх сприймати. І надзвичайно важливо не дозволити націоналістам із ВО “Свобода”,  легітимізувати себе і свою діяльність в очах європейської спільноти, так як це їм вдалося в Україні. Парламентська партія “Свобода”, має непросте завдання водночас не втратити прихильність радикального крила своїх виборців, з іншого намагатися виглядати по – європейськи

Аналізуючи ВО “Свобода” можна побачити, деякі характерні риси діяльності партії на зміцнення її авторитету і творення хорошого образу для європейської спільноти.

Перший – спроба прирівняти український необандеріський націоналізм,  до консервативної європейської традиції, що є типовою для всіх країн ЄС і може бути продуктивною в Україні. Це в свою чергу означає замовчування тих злочинів, які чинила УПА на Волині і що найгірше для українського суспільства – відмова від самокритичності й аналізу свого минулого.

Друге – спроба нав’язати думку, що Україна багатонаціональна і здебільшого двомовна може розвиватися в гуманітарному плані, скажімо так само, як мононаціональна і одномовна Польща.

Третя – спроба нав’язати думку, що  російськомовність –  ознака совковості, а тому потрібно всіма можливими засобами викорінювати її. Така позиція вигідна націоналістам, адже дозволяє маскувати свою ксенофобську позицію, щодо російськомовного населення.

Четверта – цілком обґрунтоване твердження, що Російська держава, в лиці її теперішньої влади – однаково небезпечна, як і  для всієї  Східної Європи так і зокрема для України. Тобто творення моделі, за якою об’єднуватись потрібно не заради цінностей, які сповідують країни ЄС, а проти спільного ворога і що єдиною силою в Україні, яка може ефективно протистояти економічному і культурному тиску Росії є ВО “Свобода”. Як зазначає Олег Тягнибок – лідер партії :,,Маємо, також, спільного геополітичного ворога – Росію, – і між іншим для Варшави корисно мати в Києві союзника (Nowa Europa Wschodnia 1/2013 “Ostre kroki są potrzebne”.)

Єжи Гедройц, культова особистість польської післявоєнної еміграції, засновник часопису “Культура” одним із перших інтелектуалів, який прямо заявив, що для користі Польської держави буде неодмінно позитивно мати союзників на сході, а саме Литву, Білорусь й Україну і дякуючи його наполегливій праці, утвердилась думка, що Львів повинен назавжди залишитись українським містом. Ми українці, що прагнуть бачити нашу державу частиною Європейського Союзу, мусимо, за прикладом Гедройца, наполегливо працювати, аналізуючи своє минули, ставлячи під сумнів всі націоналістичні парадигми і критично оцінювати наше повсякдення.

Польська сторона виконала свої обов’язки в парадигмі “За нашу і вашу свободу”, настала черга України.

Facebook Comments

Student at the Ukrainian Catholic University(Lviv). I am interested in the history and culture of Poland. I like to travel and find new friends - always open to dialogue. http://www.facebook.com/ohrynchuk ohrynchuk@gmail.com

Load all