Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Jegor Stadny

Хто ж більше передчасний? Історія про те, як дехто готується до «волинських» роковин

Минулого тижня мережею рясно поширилась публікація Володимира Чопюка про ненаукові висновки польської сторони експедиції, що працювала у 2011-2012 рр. на місці масових поховань часів Другої світової війни, які були виявлені у м. Володимирі-Волинському.Цього року, у 70-ті роковини трагічних подій 1943 р. на Волині, увага до теми поховань на Волині (навіть якщо це не 1943 рік) надзвичайно велика, тож репліки мають бути неабияк виважені та підтверджені науковими дослідженнями. Здавалося б саме про це  у пана Чопюка і йдеться. Дійсно, він застерігає польську сторону від передчасних висновків, які вже, з’явились. Однак, на превеликий жаль, і сам пан Чопюк припускається прикрих неточностей, що значно знижують довіру до його репліки.

Увага до теми поховань на Волині надзвичайно велика, джерело:istmira.com

Але усе по порядку. Володимир Чопюк представляє українську сторону експедиції і є членом Дочірнього підприємства «Волинські старожитності» Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України. Одразу перепрошую, мусив вжити повну назву – далі просто «Волинські старожитності», саме їх співробітники, як вказано на їхньому сайті, працювали на місці поховань.

Польську сторону автор представляє трьома дійовими особами, кожній з яких висуває окремі претензії.

1)     Спочатку автор критикує польського археолога Анджея Колю:

14 жовтня 2011 року, після перепоховання, в інтерв’ю польському телебаченню професор Анджей Коля впевнено заявив, що розстріляні є жертвами Голокосту. Це, звичайно, могло бути його суто приватною думкою, але на той момент у пана професора був готовий гарно оформлений звіт по ексгумаційних роботах. Цей звіт потрапив до України аж у серпні 2012 року. Дуже цікавий документ на 170 сторінок. Правда, для пересічної людини цікавим там є лише одне речення, у якому вмістилися усі висновки. Висновки, які професійні польські археологи зробили, дослідивши тільки половину поховання і не маючи жодного прямого, навіть жодного серйозного побічного доказу, який би вказував на національність жертв. Ось дослівний переклад цього речення: «З цілковитою впевненістю можна сказати, що розстріляні жінки і діти – це жертви німецької окупаційної влади або західноукраїнських поліцаїв, які були на службі в гітлерівців, а потім після відступу німецьких військ опинилися в лавах УПА

Звіту в Інтернеті я не знайшов, очевидно його не викладала ні польська сторона, ні українська. Натомість інтерв’ю люблінському телебаченню 14 жовтня 2011 року професор Коля дійсно давав і кожен, хто його подивиться, зрозуміє, що жодних «впевнених заяв» там немає. Пан Коля каже, що важко щось визначити і робить лише припущення. І звісно ж про якийсь звіт, який він, за словами пана Чопюка, на той момент мав, там теж не йдеться. До цього виступу на телебаченні ми ще повернемось.

2)     Друга дійова особа з польської сторони, яку критикує пан Чопюк – група археологів на чолі з ДомінікоюСемінською, що працювала на місці у 2012 році.

Звіт польських археологів під керівництвом доктора Домініки Семіньської за 2012 рік був готовий на початку листопада. У ньому зокрема зазначено, що неможливо однозначно встановити належність замордованих і їх вбивць. Також вважається необхідним продовжити дослідження виявлених поряд могил. Загалом професійний рівень цієї групи достатньо фаховий і відзначається скрупульозністю. Та поряд з цим, дивним виглядає те, що у звіті не згадується ні про гільзи 9 мм виробництва заводу DNH у Карлсруе (Західна Німеччина), ні про гільзи до пістолету ТТ і гвинтівки Мосіна, але сама зламана гвинтівка Мосіна у звіті за 2011 рік згадується. Не згадано і про обрізане по-тюремному взуття.

Факти історії – знову стали приводом для спекуляцій, джерело: glavnoe.ua

Як бачимо тон критики більш виважений, однак як виявилось, пан Чопюк схибив і тут. Фрагмент згаданого звіту є в мережі, на 14 сторінці можна знайти примітку №6 де перераховані усіх знайдені гільзи, в тому числі і радянські. А на самій сторінці 14 автори звіту посилаються на іншийрозділ з фото документуванням (який, на жаль, онлайн не доступний).

3)     Третьою під критику потрапила Рада Охорони Пам’яті Війни і Мучеництва – RadaOchronyPamięciWalk i Męczeństwa (ROPWiM).І тут пан Чопюк цілком правий:

Тепер перейду до інформації, доступної широкому загалу, яка розміщена на офіційному інтернет-сайті Ради Охорони Пам’яті Війни і Мучеництва (РОПВіМ).І ось воно, диво! Виявляється, РОПВіМ має свою власну інтерпретацію, яка кардинально відрізняється від звіту науковців. З повною відповідальністю ця установа стверджує, що масове вбивство – справа рук німецьких окупантів, а розстріляні – євреї.

Дійсно на сайті ROPWiM можна знайти таке твердження від 12 грудня 2012 року. Подам його в оригіналі:

Sposóbmordu, przewagaliczebnakobiet i dzieciorazśladymaterialnetakiejakłuski z bronipalnejjednoznaczniewskazują, iż dokonaligoNiemcy, najprawdopodobniejczłonkowieEinzatzgeuppen C działającejnaterenieUkrainy. Wstępnewynikibadańwskazują, iż zdecydowanąwiększośćofiarstanowiąwołyńscyŻydzi, jednakże są wśródnichtakżePolacy, schwytaniprzezNiemców w pierwszychdniachponapaścina ZSRR.

PracearcheologicznenatereniegrodziskaweWłodzimierzuWołyńskimbędąkontynuowane w przyszłymroku.

Тобто ROPWiM грішить передчасним твердженням. Але є один важливий нюанс. Річ у тім, що «Волинські старожитності», до яких належить пан Чопюк, грішать тим самим, лиш роблять діаметрально протилежний висновок, який можна знайти на їхньому сайті – сподіваюсь після цієї публікації він не зникне (провсяк випадок скріни довелось зробити).

Як і минулого року, ми рахуємо, що є всі підстави вважати розстріляних громадянами ІІ Речі Посполитої, представниками заможних верств – людьми, що були ворожими радянській владі. А тому і розстріли 1941 р. у Володимирі-Волинському, які ми нині досліджуємо, це чорна справа рук енкаведистів. Остаточне слово залишається завжди за антропологами, дослідження яких ще тривають.

Як видно, обидві організації зазначають, що роботи ще будуть тривати, однак вже роблять свої «jednoznaczne» чи «зі всіма підставами» висновки. Пікантний момент для самого пана Чопюка ще й в тому, що його організація зробила такі висновки ще 5 листопада 2012 року, фактично на місяць раніше ніж ROPWiM.

На початку я обіцяв повернутись до телевізійного виступу професора Коля. Річ у тім, що ресурсLb.uaзробив новинну вижимку з публікації пана Чопюка, що є зрештою нормальною практикою. Однак, як можна передбачити, у вижимці не йшлося про високоморальний заклик пана Чопюка не робити передбачних висновків. Новина під заголовком «Польскиеученыефальсифицируютисторию, чтобыобвинитьукраинцев в расстрелеевреев» подає інформацію з уже зробленими перекрученнями від Чопюка, і водночас ще більше її скорочує. Тож виходить так, ніби професор Коля на телебаченні представив свій звіт про жертв євреїв та їх катів гітлерівців чи місцевих поліцаїв.

Цитую новинну вижимку:
Несмотря на то, чтоученым не удалось получить никакого прямого илидажесерьезногокосвенногодоказательства, указывающего на национальность жертв илиихубийц, 14 октября 2011, послеперезахоронения, в интервьюпольскомутелевидениюпрофессорАнджей Коля увереннозаявил, чторасстреляныеявляются жертвами Холокоста. И представилотчет, в котором сказано, что “с полнойуверенностьюможносказать, чторасстреляныженщины и дети – этожертвынемецкойоккупационнойвластиилизападноукраинскихполицейских, которыебыли на службе у гитлеровцев, а затемпослеотступлениянемецкихвойск оказались в рядах УПА.

Нагадаю, що звіту Анджея Коля в загальному доступі знайти не вдалось. Важлива деталь – пан Чопюк у свої публікації сам зазначає, що «не науковий звіт, а інформація, доступна усім без винятку, творить історію». Важко з ним не погодитись. Саме інтерв’ю проф. Коля, де він, як виявилось, надзвичайно виважений та обережний у висновках, і саме ось ця новинна вижимка, що містить двічі перекручену інформацію «творять історію».

Все це я пишу, аби показати, наскільки ми ще вразливі для таких перекручень. І ще раз нагадаю, цього року маємо 70-ті роковини подій на Волині 1943 року, чи стануть вони зближенням довкола спільної трагедії, залежить від того, наскільки ми дійсно будемо добросовісними.

Facebook Comments
Load all