Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

Російська пропозиція – це тактичний маневр. Придивімося до стратегії

У своїх текстах я наголошую на тому, що прокладення другої гілки Ямальського газопроводу не може бути викликане економічними причинами. Насправді за ідеєю будівництва Ямалу 2 за концепцією перемички стоїть тактична пропозиція, розрахована на певну реакцію в регіоні.

Trasa Jamał-Europa opracowanie na podstawie źródeł: gazprom.com

Траса Ямал – Європа, опрацювання на основі джерел: gazprom.com

Економіка

Чому Ямал 2 не буде прокладений? Тому що він непотрібний. У росіян вже є Північний потік, пропускна здатність якого використовується лише на 1/3. Якби вони хотіли транспортувати газ, що проходить зараз через Україну, іншим шляхом, то безумовно використали б у повній мірі цей газогін. Транзит російського газу через країну Хмельницького так чи інакше скорочується на користь білоруських труб і вже згаданого Північного потоку.

Регіон

Тим не менше російська пропозиція ставить за мету прокласти гілку від польсько-білоруського кордону на південь, до Словаччини. Завдяки цьому газ, який сьогодні через Україну тече до наших південних сусідів, міг би потрапляти туди польським трубопроводом. Київ втратив би серйозні доходи від транзиту, що швидко відбилося б на його підірваному бюджеті. Таким чином, ця загроза, що нависла над українцями, є формою тиску, яка повинна схилити їх здати в оренду або продати свою газотранспортну систему Росії, замість того, щоб створити трьохсторонній консорціум, який підлягав би ліберальним принципам третього енергетичного пакету ЄС, чого прагне президент Віктор Янукович. Росіяни хочуть змусити Київ до того, щоб він відмовився від прагнення унезалежнити свій енергетичний сектор за принципами Європейської енергетичної спільноти. Подібні маневри вони застосовують і в прибалтійських країнах, намагаючись спокусити їх нижчими цінами на газ і вимагаючи за це поступитися засадами лібералізації. Білорусь не відіграє в цих інтригах ніякої ролі, оскільки газопроводи Белтрансгазу вже належать Газпрому.

Тактика Росії і стратегія регіону

Однак президент Польщі Броніслав Коморовський, услід за прем’єром Дональдом Туском, заперечив, ніби Польща зацікавлена в тому, щоб «допомогати росіянам чинити тиск на українців». Таким чином, можна сподіватися, що меморандум, який підписали «ЄвроПол Газ» і «Газпром» у справі Ямалу 2, не матиме продовження. Поляки не потребують більше газу з Росії. На сьогодні вони й так мають проблеми з великими кількостями, законтрактованими в газовому договорі до 2022. Адже  вони не можуть ані реекспортувати їх, ані відмовитись від їх покупки (клаузула Take or Pay). Політика уряду щодо газового сектору передбачає диверсифікацію джерел (термінал LNG і розширення мережі інтерконекторів). Пропозиція Ямал 2 суперечить цій логіці. Голоси, що обіцяють польському бюджету нечувані прибутки за рахунок нових транзитних зборів, – це ворожіння на кавовій гущі. Якби росіяни побудували нову трубу, ми повинні були б, не зволікаючи, знайти клієнтів, зацікавлених в тому, щоб купувати їхню сировину. Польща цього не потребує, а Європа, яка постійно зменшує своє споживання, – тим більше. Пропускна здатність усіх разом узятих російських інфраструктурних об’єктів – уже існуючого Північного потоку, запропонованих Південного потоку і Ямалу 2 – у великій мірі залишиться невикористаною. Таким чином, ці інвестиції виявляться нерентабельними. Політичні проекти програють перед економічним розрахунком. Ситуацію Росії погіршує ще й сланцева революція, завдяки якій вже тепер з’являються нові джерела постачання LNG, а в майбутньому на мапі газової Європи з’являться нові експортери сировини – можливо, Польща та Україна. На ідею Ямалу 2 позитивно відреагувала лише Словаччина, яка традиційно виявляє прихильність до російських проектів. Однак це незначна підтримка, оскільки все залежить від не надто прихильно налаштованих до цієї ініціативи поляків, на території яких має розташуватись нова інфраструктура.

Висновки

Не варто сподіватися на те, що Ямал 2 викличе широке зацікавлення в інших країнах Центрально-Східної Європи. Воно з’явилося б у тому випадку, якби Варшава позитивно відреагувала на російський блеф, оскільки це вдарило б по європейським диверсифікаційним планам. Незважаючи на ці маневри, країни нашого регіону продовжують розбудовувати енергетичну інфраструктуру на основі європейської концепції транспортного коридору Північ – Південь і Південного транспортного коридору. Вона передбачає спорудження інтерконекторів і нових газопроводів, завдяки яким на осі Північ – Південь в майбутньому можна буде здійснювати різнонапрямлений обмін газом, використовуючи сировину, що походить з нових джерел. Забезпечуватимуть цей обмін, зокрема, польський термінал LNG в Свіноуйсьці і хорватська «Адрія», можливо, й нещасний об’єкт під Одесою, а також нові газопроводи: «Набукко Вест» і Трансадріатичний газогін, якими, цілком імовірно, потече газ з Азербайджану, а потім ще й з Туркменістану. Реальна боротьба між країнами, що прагнуть здобути незалежність від російських поставок, і Росією, яка намагається зберегти свою монополію, точиться саме тут. Зі стратегічної точки зору значно важливішою є підтримка  Південного газопроводу прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, а також маневри Росії навколо газогонів  NEL і OPAL, які є продовженням Північного газопроводу. Отож давайте дискутувати саме про це, не піддаючись кремлівським спокусам. Наші аналітики мають досить багато проблем з Північним потоком, що оточує наші країни з півночі, і з Південним потоком, який, можливо, оточить їх з півдня, щоб витрачати час на дебати навколо ілюзорної пропозиції Ямал 2.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Facebook Comments
Load all