Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

Інтерв’ю з Єжи Помяновським про Європейський фонд підтримки демократії

Завдяки настійливим старанням польської дипломатії втілюється в життя ідея створення Європейського фонду підтримки демократії (European Endowment for Democracy – EED) – інституції, основне призначення якої полягає в тому, щоб підтримувати продемократичні зусилля безпосередніх сусідів Європейського Союзу. Заснування EED було пріоритетом під час головування Польщі в Раді ЄС. Знаменно, що зусилля по створенню EED увінчалися також обранням польського політика на посаду голови новоствореної інституції. До вашої уваги – інтерв’ю з Паном Єжи Помяновським – Виконавчим директором Європейського фонду підтримки демократії.

З першою  частиною інтерв’ю можна ознайомитись тут

Jerzy Pomianowski na premierze filmu

Єжи Помяновський на прем’єрі фільму «Живе Білорусь», джерело: twitter.com

Артур Кацпшак: Проекти якого типу матимуть пріоритетний характер?

Єжи Помяновський: Фінансування незареєстрованих груп. Створення мостового фінансування, яке допоможе суспільним групам зміцнитися, ідентифікувати свої цілі, визначити обсяг діяльності, план дій, сконструювати певні проекти, що в майбутньому зможуть фінансуватися з інших джерел. Така сфера консолідації політичної та громадської активності буде нашим пріоритетом. Звичайно, різноманітні інноваційні, нетипові механізми консолідації демократії чи пробудження суспільної активності. Ми вже сьогодні бачимо, наскільки вони важливі. Це демократія, яка народжується в Інтернеті. Коли в нас є великі поклади суспільної енергії, що зустрічаються потім з певними труднощами, які вникають при переході з віртуального простору в реальний. А якщо вони переходять, наприклад, з фейсбучного простору в реальний, то трапляється й так, що їх присвоюють не ті лідери або наставники, котрі генерували їх в Інтернеті. Ми неодноразово мали справу з партнерами, які бажають функціонувати не інакше, як тільки в Інтернеті. Наприклад, вони не хочуть зустрічатися зі своїми співблогерами чи, так скажемо, фанами. Але, якби захотіли, то EED готовий їм у цьому допомогти.

АК: Географічні критерії діяльності EED?

ЄП: Це країни, які політика ЄС визначає, як країни європейського сусідства.

АК: Тобто сюди не входить Південна Америка чи Азія?

ЄП: Поки що ні. Можливо, в перспективі, після певних роздумів, Рада Губернаторів прийме інше рішення. Розширення спектру діяльності не є чимсь недозволеним, але на сьогодні ці країни чітко визначені.

АК: Тобто EED має зараз щось на зразок випробувального періоду?

ЄП: Випробувальний – то занадто сильне слово. Це просто нова інституція, яка перебуває на початку свого шляху, коли певні речі треба перевіряти спільними зусиллями. Це для країн-членів ЄС буде тест на те, чи дадуть вони секретаріату достатньо повноважень, щоб він міг вільно діяти, чи захочуть вникати в кожну, навіть найдрібнішу деталь функціонування, чи буде дотримана обіцянка, за якої формула діяльності може бути легкою та небюрократичною.

АК: Якщо я не помиляюсь, то Вас хвилюють не стільки засоби, цілі чи саме функціонування, скільки заангажованість партнерів по ЄС?

ЄП: Так. Мене турбує ефективне управління, але я переймаюся й занадто малою заангажованістю. Відсутністю зацікавлення або ж надмірним зацікавленням. Десь між цими полюсами знаходиться золота середина, яка говорить, що пріоритети треба визначати, бюджети треба з розумом розподіляти, але разом з тим немає необхідності, аби рішення щодо кожного гранту приймала група з багатьох держав, які щодня мусять розв’язувати чимало інших проблем. Я хотів би, щоб ця перевага у вигляді незалежності EED була справжньою доданою вартістю.

AK: Якими засобами зараз розпоряджається фонд?

ЄП: У даний момент йдеться про 25 млн. євро.

АК:  Разом із стартовими надходженнями з Комісії?

ЄП: Так.

АК: А   в остаточному підсумку?

ЄП: Важко сказати. В остаточному підсумку – це відкрите питання. Можна собі уявити, що, за певних позитивних змін у структурі фінансування різних європейських інструментів, EED зможе брати на себе функцію менеджера засобів. Це означає, що, не маючи їх у власному бюджеті, він зможе де факто ними управляти. Зможе готувати проекти, зможе консолідувати їх у більші. Зможе також інтегрувати проекти, що фінансуються Комісією, та проекти, які фінансують білатеральні донори. Таким чином, операційна модель не повинна означати, що ми мусимо мати гроші на рахунку.

АК: З моїх розмов з колегою з Чехії випливає, що, можливо, польська дипломатія підставила ніжку чеській ідеї «European Partnership for Democracy», щоб просувати власні ідеї. Мені хотілося б від імені свого колеги з Чехії запитати, що ж змінилося, адже цілі тих інституцій були такі ж самі, але вони не отримали підтримки країн цього регіону. Чому ж вони провалилися, а проект EED пройшов?

ЄП: Немає сенсу вдаватися в критику. Вона була б абсолютно недоречною. Навпаки. Я хочу сказати, що і Кшиштоф Становський, і я детально ознайомились з пропозицією «European Partnership for Democracy» і наш успіх частково був результатом тих уроків, які ми засвоїли.

АК:  Найбільші партнери по ЄС зараз перебувають у стані очікування. Якого успіху повинен досягти EED, щоб переконати їх у необхідності надавати підтримку?

ЄП: Найбільш очікуваним великим партнером, який невдовзі повинен скласти декларацію, є Німеччина. Але ми водночас розуміємо, що всі ці великі партнери є нетто-платниками до бюджету Євросоюзу. Можливо, в зв’язку з цим вони хочуть нагадати про розподіл повноважень та обов’язків: «Тепер ваша черга, нових членів ЄС, почати відігравати важливу роль не лише в політичному, але й в організаційному, фінансовому сенсі, якщо йдеться про реалізацію одного із завдань Євросоюзу, а саме того, яким є підтримка демократичних процесів у наших сусідів». Пояснення не обов’язково таке, але неважко собі уявити, що подібна аргументація цілком може мати місце.

Без сумніву, на це має вплив також фінансова криза та затягування бюджетних поясів у багатьох країнах: скорочення видатків, звичайно ж, обмежує щедрість. Незважаючи на ці дві причини, у випадку Німеччини виглядає на те, що це лише справа часу. Що ж до Франції, Італії чи Великобританії – це може бути більш тривалий процес.

АК: Який залежить від…?

ЄП: Важко сказати. У випадку Франції ми отримали декларацію, що, можливо, вони не робитимуть безпосередніх переказів, але передадуть в управління EED якусь частину власних програм. Таким чином, можуть з’явитися різні альтернативні ідеї щодо цього. Якби так сталося, то чому й ні? Однієї й тієї ж мети можна досягати різними шляхами. Або безпосередньо переказуючи гроші, або вказуючи на те, хто повинен їх переказати.

АК: Коли буде оголошено конкурс?

ЄП: Конкурсу не буде. У нас буде відкритий цикл фінансування. Ми фінансуватимемо заявки в міру їх надходження. Це один з інноваційних елементів. Колись подібні формули існували. Це повернення певних забутих механізмів, що із зрозумілих причин (ми знаємо, з яких), були ліквідовані. Однак сьогодні відсутність повної композиції різних механізмів починає дошкуляти.

АК: А який конкретно результат ви хотіли б побачити через рік роботи на тому просторі, якому присвячена діяльність EED?

ЄП: Бачення, яке я репрезентую, – це мостовий механізм. Для мене успіх вимірюватиметься кількістю осіб, груп, які отримають постійні, довготривалі джерела фінансування, що походять з ЄС або від європейських донорів. Яким будуть створені кращі умови функціонування, які будуть сміливіше розгортати різноманітні ініціативи в своїх країнах, а процес їхньої ідентифікації, завдяки засобам з EED, відбуватиметься значно швидше й чіткіше. Якщо ми отримаємо ефекти такого плану упродовж двох, трьох років, то вони ляжуть в основу лозунгу: «ми досягли успіху». Що стосується питання, чи стане упродовж двох, трьох років більше демократії в тих країнах, у яких ми будемо діяти, то тут я, звичайно, далекий від оптимістичних сценаріїв. Заснування EED радикальним чином не змінить політичної дійсності цих країн й не розв’яже або не підмінить реальних, історичних процесів трансформації, які там відбуваються, бо вони зумовлені значно ширшим контекстом. EED є тільки одним з багатьох інструментів, що передусім відповідає на основну потребу та основний європейський постулат: ми не можемо дозволити, аби по сусідству з нами люди, які хочуть боротися за демократичні цінності, не мали на це засобів. Чи буде їхня боротьба успішною? Чи отримають вони більшість в своїх країнах? Чи досягнуть стабільної демократії? На ці запитання EED не може дати відповіді. Це їх власна боротьба.

АК: Дякую за інтерв’ю.

ЄП: Дякую.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Читайте першу частину інтерв’ю

Facebook Comments
Load all