Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

Живе Білорусь – нав’язана революція

Від «Живе Білорусь!» нічого надзвичайного я не сподівався. Фільм, побудований на переживаннях Франака Вячоркі, тим же самим Вячоркою створений, просто приречений був стати краще чи гірше викладеною агіографією. 

Żywie Biełaruś - na ile film reklamowany jako oparty na faktach, może rozmywać się z prawdą?, źródło: Youtube

«Живе Білорусь» – наскільки фільм, що рекламується як побудований на фактах, може розминатися з правдою? Джерело: Youtube

Я переглянув фільм на Youtube, оскільки повна його версія потрапила туди за згодою авторів. Мабуть дистриб’ютор зрозумів, що на показах фільму в польських кінотеатрах він уже не заробить. Що ж до білоруських кінотеатрів, то з відомих причин «Живе Білорусь!» там демонструватися не буде. Таким чином, цей дружній жест призначався для білоруських глядачів. На Youtube стрічка була переглянута понад 22 тисячі разів, що, як на один день після «прем’єри», цілком непоганий результат. Польських кінотеатрів фільм не завоював, бо не було відповідної реклами, хоча не варто й обманюватися. Це кіно з розряду цілком пересічних.

Я оцінив рішучість Франака Вячоркі, а також непересічні, як на його молодий вік,  дипломатичні та фандрайзингові здібності. Вячорка просто таки «виходив» фільм шляхом численних зустрічей з польськими політиками. Дотація Польського інституту кінематографії стала вінцем його зусиль. Мені подобається, що фільм намагається відтворити життя сучасної Білорусі. Чудово, що, незважаючи на імовірний тиск, він знятий тільки білоруською та російською мовами. Щодо польського глядача, тобто цільової аудиторії, це було самовбивчим кроком, але в історії білоруського кіно стрічка «Живе Білорусь!» вже зайняла своє місце, хоча б в зв’язку з таким рішенням. Шкода тільки, що, незважаючи на серйозний ореол навколо фільму, його  зміст є настільки заштампованим, що це викликає роздратування.

Історія Мирона, звичайного білоруса, “everyman-а”, який визріває до геройства, побудована на цікавому сюжеті, що пов’язаний із службою в армії. В музичному виступі Мирона влада побачила проблеми для себе, через що хлопець потрапив до війська. В армії панує дідівщина і ієрархія самців, що боляче вдаряє по Мирону. Ми з цікавістю спостерігаємо за казарменим життям головного героя. Чоловіки знущаються один з одного фізично та психічно, а глядач почуває себе так, ніби він переглядає тюремний експеримент професора Зімбардо, що проводиться в чорнобильській зоні. У той самий час, у великих містах, далеко від казарми, з нашим героєм починає відбуватися щось, що нагадує справжню революцію. Люди, які читають блог Мирона про військову казарму, починають організовуватися і протестувати проти влади.

Ті, хто цікавиться Білоруссю, знають, що Франак Вячорка є співавтором сценарію, він сам служив в армії, бунтував і вів свій блог. Вони знають також, що це не призвело до яких би то не було заворушень. Я ставлю собі питання: наскільки фільм, що рекламується як побудований на фактах, може розминатися з правдою? Я розумію наміри Вячоркі, який за допомогою такого масового засобу впливу, як кіно, хоче створити свій міф, який використає в майбутній політичній боротьбі. Але на цьому втрачає сам фільм, бо прояви натхненного суспільного підйому є якраз найменш переконливими. Я не мав би нічого проти перегляду чесного фільму, присвяченого реаліям білоруської армії, що, напевно, є нелегкими. На жаль, найцікавіша сюжетна лінія приноситься в жертву революції, що робиться насильно.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Переглянути повнометражний фільм:

Facebook Comments
Load all