Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Hanna Sous

Білорусь: «Щоб дружини ніколи ні в чому не перечили»

Обскурантизм не залежить від того, демократ ти чи автократ, опозиціонер чи вертикальщик*, робітник чи професор. До таких висновків я дійшла після знайомства з недавнім інтерв’ю колишнього голови Нацбанку і почесного голови Об’єднаної громадянської партії Станіслава Богданкевича для газети «Комсомольская правда в Беларуси»: «Я одружився, оскільки чоловікові не місце на кухні».

Narodowy Bank Republiki Białorusi, autor: Anatolick, źródło: wikipedia.org

Національний банк Республіки Білорусь, автор: Anatolick, джерело: wikipedia.org

Станіслав Антонович розповідає про своє сімейне життя і ділиться своїми поглядами на тему шлюбу й стосунків між чоловіком та жінкою. Ось кілька цитат.

«Я часом буваю нетолерантним  по відношенню до поглядів інших людей, особливо до поглядів жінок (…) Найважливіше для мене, щоб мої жінки ніколи ні в чому мені не перечили (…)  Дружина оточила мене постійною турботою: ніяких обов’язків, я звик до цього і тепер вважаю, що це слушно (…) Жінку треба любити мовчки (…) Вона, якщо це розумна жінка, зрозуміє, що в мені – її щастя (…)».

Якщо про те, що жінка повинна варити борщ, говорить голова Центрвиборчкому Лідія Ярмошина, то тут все зрозуміло. Хоча пані Ярмошина є успішною жінкою, яка робить кар’єру, в ментальному плані вона уособлює шовіністичну патріархальну чоловічу традицію і гідним чином поповнює ряди мужоподібних Терешкових та Фурцевих.

А тут – на тобі! – аналогічні погляди проголошує представник демократичної еліти, він до того ж настільки переконаний у своїй позиції, що навіть не звертає уваги на те, як це інтерв’ю можуть сприйняти інші люди.

І нічого дивного. Упродовж всієї історії демократичного руху Білорусі жодна жінка не була на чолі впливової демократичної опозиційної партії. Представниці прекрасної статібули заступницями, організовували жіночі рухи, очолювали неурядові організації, сумлінно виконували брудну роботу, але так і не ставали лідерами.

Я пам’ятаю, як 10 років тому тодішня заступниця голови Соціал-демократичної партії Ніна Стужинська розповідала мені про те, що жінці не дано пробитися вище, ніж на посаду заступника голови опозиційної партії, а під час закордонних поїздок найчастіше є потреба в жінках – головах, щоб продемонструвати європейцям, особливо Німеччині, гендерну рівновагу в керівництві партії.

Депутат Верховної Ради 13-ї каденції Людмила Грязнова роз’яснює:

«Ірина Вештард, голова Соціал-демократичної партії, добре себе  почуває на своїй посаді. Це скоріше виняток, який можна пояснити ще радянською традицією. Організацію чи фірму очолював чоловік, а його заступницею ставала жінка, яка тягнула на собі робочий віз. У цьому плані нічого кардинально не змінилося, тим більше, що патріархальні стереотипи тільки підсилились в рамках загальної антимодернізаційної тенденції. Немає тут жодних підстав особистого характеру, аби когось критикувати, просто таким є наше суспільство – воно не потребує жінок-лідерів, тому в цьому плані спостерігається певна стагнація. Немає також занадто високої конкуренції на такі посади».

Чи насправді білоруське суспільство не потребує жінок-лідерів? Колишній голова партії Білоруський Народний Фронт Вінцук Вячорка делікатно пояснює ситуацію, що склалася, занадто короткою історією нового політичного руху й тим, що цей рух, особливо в останні роки, пов’язаний з серйозними викликами та ризиком. Тому організації, безперечно, оберігають своїх жінок. Вінцук Вячорка вважає, що не все ще втрачено: напевно знайдуться жінки – охочі й готові, а також політичні структури – так само до цього охочі й готові. Таким чином, білоруські жінки матимуть ще нагоду реалізувати себе.

Звичайно, освічені опозиційні політики здатні все красиво розкласти по поличках. І лише час від часу в розмовах про приватне життя (яких досить мало) несподівано прориваються щирі думки – щось на зразок слів колишнього банкіра. А коли починаєш копати глибше, стає зрозумілим, як це виглядає в типовій білоруській родині.

Схоже, що гендерна позиція не залежить від того, опозиціонер ти чи вертикальщик, науковець чи робітник…

Упродовж усієї історії існування Національної академії наук  Білорусі лише дві жінки стали її дійсними членами. Як стверджує Ірина Саламатіна, експерт Білоруського центру європейських досліджень, майже всі ключові посади в науковій сфері зайняті чоловіками.

А що являє собою гендерний зріз середовища, в якому приймаються рішення? Призначення розподіляються тут згідно квоти жінок-депутаток, а посади в міністерстві охорони здоров’я та праці і соціального захисту традиційно «зарезервовані» за жінками…  Та ж Ірина Саламатіна пише про їх чисто декоративну функцію – найбільш поширеною думкою серед депутатів чоловічої статі є така: «Добре, що в чоловічому колективі присутні жінки, оскільки це надає шляхетності та прикрашає білоруську політику».

Рік тому портал naviny.by склав на основі оцінок політиків, політологів, соціологів, журналістів та блогерів рейтинг 10 найвпливовіших жінок Білорусі. На верхівці цієї десятки опинилися Лідія Ярмошина, Надія Єрмакова і Наталія Пяткевич. Але чи варто говорити про їхні впливи та самостійність у прийнятті рішень, якщо розвиток їхньої кар’єри при нинішньому уряді визначають інші чинники?

Я розпочала цю статтю з відвертого визнання колишнього голови Нацбанку, а тому хотіла б завершити її висловлюванням теперішньої голови Нацбанку Надії Єрмакової:

«Нинішні жінки давно вже не є слабкою статтю. Сьогодні ми – більш сильні, працездатні та відповідальні. У нас є прагнення робити кар’єру. А ображатися з приводу того, що чоловік не подав руки при виході з автобусу, – це не в наших традиціях. Жінки отримали всі можливості для самореалізації. Варто лише наважитися! А ті часи, коли жінці відводилося місце виключно на кухні чи в дитячій, безповоротно відійшли в минуле».

І хоча громадська та політична позиція, а також професіоналізм колишнього голови Нацбанку Станіслава Богданкевича викликають у мене незмінну повагу, однак в гендерному питанні я солідарна радше з нинішньою керівницею Нацбанку. А ви?

*(біл. вэртыкальшчык) – особа, пов’язана з владою

джерело: svaboda.org

Автор: Ганна Соусь (нар. 1971 в Мінську) – випускниця факультету журналістики Білоруського державного університету. З 2000-го року працює на радіо «Свобода», є, зокрема, автором циклу репортажів «Дорога через Куропати».

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Facebook Comments

Rocznik 1971, miejsce urodzenia - Mińsk. Absolwentka Wydziału Dziennikarstwa BSU. Od 2000 roku pracuje w Radio Svaboda. Autorka m.in. zbioru reportaży "Daroha praz Kurapaty".

Load all