Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

Наші спільні проблеми

На Eastbook.eu з’явився повний список авторів у формі розташованих одна біля одної фотографій. Здавалось би, нічого особливого, просто черговий гаджет, необхідний для функціонування будь-якого інтернет-порталу. Однак якщо зважимо на кількість облич, то всі ми – творці Eastbook-а – ясно усвідомимо собі одну річ: навколо порталу сформувалась спільнота!

Profile autorskie na portalu Eastbook.eu, autor: Paweł Lickiewicz, źródło: Eastbook.eu

Автори порталу Eastbook.eu

Я сягаю пам’яттю до витоків нашої ініціативи і бачу групку ентузіастів, які бажають писати про Східну Європу. Ми живемо в добу Інтернету, отож створюємо власний інформаційний засіб. Ми не хочемо пробиватися в редакції часописів, які публікують статті шанованих нами експертів. Ми маємо на початок лише кілька авторів. Аж ось минає три роки, і кількість творців порталу вже значно перевищує сотню! Нині функціонують чотири різномовні редакції. В Києві невдовзі відкривається офіс.

Про роль нашої спільної праці на Eastbook я замислився, переглядаючи сьогодні нашу англійську версію. Спершу зупинюсь на статті Ани Дабрундашвілі, яка живе і працює в Тбілісі. В її дописі йдеться про заворушення в столиці Грузії. Активісти – представники сексуальних меншин, вирішили заявити на своє існування. В результаті вони отримали стусани від вороже налаштованого натовпу, а особливу агресивність виявило духовенство Грузинської православної церкви.  В інформації про цю подію дуже мало шансів потрапити в мейнстрім медіа за межами Грузії. А на Eastbook це була тема дня. Отже, на порталі відбулися зміни, про які особисто я мріяв. Засновники порталу вже значно рідше описують дійсність в країнах Східної Європи з точки зору зовнішніх експертів, як це було на початку. Замість цього, ми отримуємо безпосередній опис подій, настільки близький до дійсності, наскільки може наблизитись до неї група журналістів-аматорів, які безкоштовно створюють контент на Eastbook.

Перед творцями і читачами Eastbook-а відкривається цілий спектр можливостей. Ми можемо довідатись щось нове про ситуацію в регіоні, фізично віддаленому від нас на тисячі кілометрів. Можемо також прокоментувати нову інформацію, порівнявши з ситуацією в своїй країні і поставивши питання, важливі для нас усіх. Які точки перетину я бачу в матеріалі Ани Дабрундашвілі? Проблема гомосексуальних зв’язків непокоїть зараз громадську думку в усій Європі. У Франції геї та лесбіянки віднедавна можуть легально вступати в шлюб. А в нас, у Польщі, довкола проблеми узаконення партнерських зв’язків точиться дискусія. У вирішальний момент всі медіа та соціальні мережі обговорювали закон про партнерські зв’язки, який однак так і не був прийнятий через спротив консервативної фракції правлячої країною Громадянської Платформи (Platforma Obywatelska). Ана показує нам грузинську перспективу. Не можна сказати, що вона легка і доступна, бо без огляду на те, якою є температура спору, акти насильства здаються мені абсолютно неприйнятними. Я також вважаю, що в демократичній державі будь-яка група громадян має право організовувати легальні маніфестації. Тим більш прикро виглядає ситуація, описана Аною. В агресії, спрямованій проти демонстрантів, взяли участь духовні особи. Це не має нічого спільного з християнською етикою. Зате ми більше довідуємося про поривчасту натуру кавказьких народів. Я дякую Ані за цей допис і вважаю, що тему варто розвивати. Як ставиться грузинське суспільство до проблем, пов’язаним з гомосексуалізмом?

Не менший інтерес викликають у мене розповіді про події в Україні, автором яких є Ліза Франк, особливо коли їх доповнюють коментарі Кшиштофа Нечипора. Так, я познайомився з брутальним перебігом подій під час Дня Європи в Києві, коли найняті владою здоров’яки побили журналістів. Відтворила ситуацію мешканка Києва Ліза Франк, а Кшиштоф Нечипор у влучному коментарі підсумував примітивну соціотехніку, застосовану Партією регіонів. Мій ентузіазм, пов’язаний з нашим порталом, підсилило також читання матеріалу Кшиштофа Коляновського, представника польської Фундації «Знати Як» в Кишиневі.  Він описує перебіг Дня Європи в столиці Молдови. Знову оживають сюжети з щойно згаданих текстів: парад активістів ЛГБТ, політична боротьба на високих щаблях влади і актуальне для всіх східноєвропейських суспільств питання: якою має бути наша позиція по відношенню до Європейського Союзу з його абсолютно іншими стандартами та зануренням у цілий ряд власних проблем? Порівняльний аналіз згаданих вище текстів дозволяє отримати цікаву картину того, як виглядають подібні ситуації, по-різному розвиваючись в різних умовах.

Наприкінці цього допису, що є нічим іншим, як довжелезною подякою всім авторам порталу Eastbook за їхню працю, я хотів би згадати про тему, варту обговорення в нашій спільноті. Це проблема безробіття серед молоді. В багатьох країнах воно є основним показником кризи, який підсилює фобії щодо нашого майбутнього. В Греції понад 50% молодих людей (за нормами Євросоюзу це особи, не старші 30 років) не мають роботи. Подібним чином виглядає ситуація в Іспанії. В Польщі безробіття серед молодих сягає 25%. На цю проблему накладається чимало інших: застій в економіці, а також ілюзії, пов’язані з вищою освітою, яка ніби то повинна відкривати дорогу до добре оплачуваної роботи. В зв’язку з цим у мене виникає кілька питань:

Як виглядає статистика безробіття у ваших країнах?

Чи публікується будь-яка статистика на цю тему в Білорусі?

Що роблять молоді українці після закінчення вишу і чи документ про вищу освіту є так само нічого не вартий, як в Польщі?

Якою є думка щодо можливостей участі в програмах «Еразмус» та «Європейське волонтерство» в Азербайджані, Вірменії чи Росії?

Не будемо марнувати дуже близький вже період відпусток лише на розповіді про екзотичні вояжі та фотоконкурси. Працевлаштування молоді – це нагальна проблема для всіх нас. Я вірю, що спільними зусиллями ми можемо дізнатися більше і зробити правильніші висновки.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Facebook Comments
Load all