Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

Не можна погодитися з релятивізацією волинської трагедії

Відзначення 70-ї річниці волинської трагедії не призведе до польсько-українського примирення. Політикам та інтелектуалам обох держав бракує відваги, щоб відверто говорити про винуватців трагедії.

Miejsce po mogile na Trupim Polu po ekshumacji, źródło: Wikipedia

На місці могили на Трупному полі після ексгумації, джерело: Wikipedia

У спорі, що стосується історичної оцінки волинських злочинів, не треба підкреслювати національність ватажків та солдатів Української повстанської армії. Не треба аналізувати історичний контекст. В основі Їхнього осудження повинні лежати наслідки їх злочинної діяльності. Моральної точки зору достатньо для того, щоб відповідним чином інтерпретувати події 1943 року на Волині. Романтичні та патріотичні наміри Степана Бандери, Дмитра Клячківського чи Романа Шухевича втрачають свою вагу, коли ми усвідомлюємо, до яких катастрофічних наслідків призвели їхні плани.

Ідея творення української суб’єктності на основі ненависті до інших народів ставить ідеологів УПА в один ряд з фашистськими або з комуністичними злочинцями періоду ІІ світової війни. Кілька десятків тисяч людей загинули через те, що були іншої національності. Хвиля злочинів викликала акти відплати. Незважаючи на масштаби трагедії, пам’ять про діяльність УПА в Західній Україні була переінакшена і залучена до процесу будування національної ідентичності.

Як результат – меморіальні таблиці та пам’ятники вождям УПА впевнено вписалися в ландшафти міст і сіл Галичини та Волині. На цих територіях прославляється міф про романтичну повстанську армію. Лінія шовіністичної та расистської ідеології, прийнята УПА, була відкинута. Тому представники західноукраїнської еліти говорять про польсько-український конфлікт та рівнозначність трагедій обох сторін, а не про етнічну чистку, якій піддали поляків їхні українські сусіди.

Оскільки пам’ять про жертви є обов’язком живих, то ми повинні з особливою увагою ставитися до історії невинно убієнних.  Вірячи в те, що з минулого можна зробити важливі висновки на майбутнє, необхідно чітко вказати на злочинну ідеологію ватажків УПА, як на причину трагедії, що сталася 70 років тому на Волині. Беручи до уваги те, що як в польських, так і в українських школах про волинську різанину майже нічого не говориться, дебати в роковини трагедії є одним з небагатьох приводів для того, щоб усвідомити масштаб та наслідки злочину. Шкода, що політики та представники інтелектуальної еліти намагаються оминути цю рідкісну можливість, помилково вважаючи, що не варто роз’ятрювати старі рани.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Facebook Comments
Load all