Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Ян Репа

“Волинська різанина” затьмарює відносини України і Польщі

Група озброєних чоловіків заходить у село. За ними – натовп, озброєний сокирами, вилами та різним селянським інвентарем. Починаються вбивства. Це супроводжується тривалими катуваннями і каліченням жертв. На сам кінець будинки розграбовуються і підпалюються. Руанда? Колишня Югославія? Це Східна Польща у 1943, а такі картини повторяться сотні разів по всій Волині і сусідніх з нею областях.

Родина Шведа: в етнічних чистках загинули всі. Фото з архіву Інституту народної пам'яті (Польща)

Родина Шведа: в етнічних чистках загинули всі. Фото з архіву Інституту народної пам’яті (Польща). Джерело: BBC Україна

З її лагідними легко горбистими краєвидами і родючими землями, Волинь була краєм великих землевласницьких помість і численних селян-кріпаків. Попервах частина середньовічної держави Київська Русь, із якої походять українці, росіяни і білоруси, між XIV і XVI століттями Волинь увійшла до складу Польщі і залишалася польською областю до 1790-х, коли була анексована Російською імперією.

Витоки протистояння

На час Першої світової війни, коли закінчилося російське правління, Волинь була одним із найбільш відсталих регіонів Європи. Польські політики не мали єдиної думки щодо того краю. Частина вважали заохочення української мови і народних українських традицій фактором стримування радянського впливу з-поза іншого боку кордону; інші обстоювали потребу економічного підйому регіону і його “ре-полонізації”. У будь-якому випадку, українці, які становили більше двох третіх місцевого населення, не мали жодного реального впливу.

У 1929 році нещодавно створена Організація Українських Націоналістів (ОУН) розпочала кампанію політичних убивств і саботажу, спрямовану на те, щоби спровокувати жорстку реакцію польської влади, яка, своєю чергою, мала підштовхнути до активних дій українське населення. Як і інші радикальні політичні рухи того часу, ОУН обстоювала верховенство колективного над особистим, возвеличувала насильство і мріяла про створення сильної національної держави, яка була б вільною від “чужинців”: у цьому випадку – від поляків і росіян.

У 1939 році на Волині почалася Друга світова війна – спершу під радянською окупацією, а пізніше – під окупацією нацистської Німеччини. ОУН розділилася на два крила: більш крайня ОУН(Б) оголосила про створення Української Повстанської Армії (УПА).

Волинський пейзаж у замальовці ХІХ століття: ідилічний спокій. Джерело: BBC Україна

У лютому 1943 року залишки розбитої під Сталінградом 6-ї німецької армії здалися в полон. Ця віддалена від Волині подія у південній Росії стала початком затяжного німецького відступу, що відкривав три можливі сценарії: або Волинь повернеться під юрисдикцію Польщі, або її поглине Радянський Союз, або вона зможе увійти до незалежної України. Лідери УПА вирішили збільшити свої шанси, позбувшись поляків.

Багато членів УПА перед тим служили в поліції чи в складі німецьких підрозділів брали участь в антипартизанських операціях, а також, хоча це питання залишається контроверсійним, допомагали у вивезенні до нацистських таборів місцевого єврейського населення.

Хвиля вбивств

Поляки, число яких на Волині серйозно скоротилося після кількох хвиль радянських депортацій на початку війни, виявилися відносно легкою мішенню. У наказі боївкам УПА наголошувалося на потребі не просто винищити поляків, але і, де можливо, стерти всі фізичні ознаки їхньої присутності. Вбивства поступово поширилися з Волині на сусідні області. Згідно з оцінками західних і польських істориків, загальна кількість польських жертв досягає 100 тисяч, і ще 20 тисяч українців загинули від рук УПА за те, що ховали своїх сусідів-поляків, або були вбиті в польських каральних акціях у відповідь на дії УПА.

Акція помсти АК: тепер горять українські хати.Фото з архіву, 10 березня 1944 р. Джерело: BBC Україна

На час завершення Другої світової війни у 1945 році ситуацію на Волині міцно контролювала радянська влада. Більшість із вцілілих поляків були виселені за нову лінію польсько-радянського кордону. УПА продовжувала партизанську війну проти Радянського Союзу і нової комуністичної влади Польщі, попри дедалі більшу безнадійність такої боротьби.

Командир УПА Роман Шухевич загинув у радянській засідці у 1950 році. Степан Бандера, лідер ОУН (Б), був убитий радянським агентом у Мюнхені в 1959 році. Микола Лебідь, колишній лідер ОУН (Б) у Західній Україні, виїхав до США, де очолював фінансований ЦРУ дослідницький інститут. Він помер у 1998 році, коли йому було 89.

Повоєнне замовчування

Під час своїх майже 45 років при владі польська комуністична верхівка не докладала жодних зусиль для того, щоб розвіяти популярний стереотип про українців як садистських убивць. Влада комуністичної Польщі не дозволяла також жодних серйозних громадських обговорень тих проблем, які лягли в основу подій на території колишньої східної Польщі в часи війни. У Радянському Союзі УПА просто таврували як організацію фашистського спрямування – головно, через її збройний спротив радянській владі, – а роль УПА у масових убивствах польського населення здебільшого ігнорували.

Для багатьох українців Степан Бандера – герой, незважаючи на злочини, які чинилися під його іменем. Джерело: УНІАН

Для багатьох українців Степан Бандера – герой, незважаючи на злочини, які чинилися під його іменем. Джерело: УНІАН

Коли в 1991 році Радянський Союз розпався, Польща швидко визнала незалежність України у її нинішніх кордонах. Україну розглядали як стратегічно важливий буфер між Центральною Європою і Росією, висловлюючи сподівання на те, що вона зможе наблизитися до інституцій на зразок Європейського Союзу і НАТО. Останнім часом запанували скептичніші оцінки. Рішення “прозахідного” колишнього президента України Віктора Ющенка проголосити Степана Бандеру і Романа Шухевича Героями України у Варшаві сприйняли негативно. Коли у 2010 році президентом України став Віктор Янукович, база підтримки якого зосереджена на сході і півдні, він скасував укази свого попередника.

Минулого місяця Сенат Польщі ухвалив постанову, у якій окреслює волинські вбивства як “етнічні чистки з елементами геноциду”. Ця досить закручена фраза стала результатом багатьох місяців суперечок. Опозиційна партія “Право і справедливість” домагалася осуду вбивств як акту геноциду. Урядова партія “Громадянська платформа” каже, що не хоче нічим зашкодити підписанню Угоди про асоціацію між Україною і ЄС, яке вже довший час відкладається. Її партнер в урядовій коаліції – Селянська партія – нещодавно заявила про нібито 200 тисяч убитих на Волині.

“З розумінням”

До дискусій долучилися релігійні лідери з обох боків кордону. У квітні кілька провідних ієрархів головних західноукраїнських церков – Православної, Греко-католицької і Протестантської – закликали до примирення і прощення взаємних кривд.

Парламент Польщі змушений був повернутися до Волинської трагедії через 70 роковини. Джерело: BBC Україна

Парламент Польщі змушений був повернутися до Волинської трагедії через 70 роковини. Джерело: BBC Україна

Голова Римо-католицької церкви України архієпископ Мєчислав Мокшицький – поляк – заявив, що замість спроб провести сумнівні паралелі між минулою поведінкою поляків і українців, потрібен “беззастережний осуд” ідеології, яка спричинила волинську трагедію.

Голова Польської конференції єпископів архієпископ Юзеф Міхалік – на запитання про його думку – запропонував ставитися до українців “з розумінням”, бо їм ще потрібно “осмислити своє минуле і примиритися з ним”.

Опитування засвідчують чіткий поділ між Західною Україною, де більшість загалом позитивно оцінює діяльність УПА, і рештою країни, де більшість її засуджує.

А в Польщі цього місяця лунатимуть і голоси тих, хто запитуватиме, чи варто мати справу з країною, частина громадян якої вважають героями вбивць, тоді як решта справляють враження світоглядної близькості до Росії, а не Центральної Європи.

Джерело: ВВС Україна

Facebook Comments
Load all