Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
SMIK

Петербурзькі білі ночі

Санкт-Петербург, колишня столиця Російської імперії і друге за величиною місто Росії, влітку сповнене особливої магічності. Чим же сьогодні зачаровує і з якими закляттями змагається цей мегаполіс?

Літні та спекотні, як для цієї географічної широти, дні позначені дивовижним астрономічним явищем – петербурзькими білими ночами. В місті, що колись змагалося з болотним (у повному розумінні цього слова) минулим, сьогодні ніщо вже про нього не нагадує. Ступаючи слідами Раскольнікова, ми можемо досхочу насолоджуватися красою «північної Венеції», як називали колись Санкт-Петербург.  До царського міста варто приїхати в цю пору року ще з одного приводу: тут відбувається Міжнародний фестиваль опери та балету «Зірки білих ночей».

W tle Sobór Świętego Izaaka Dalmatyńskiego

У тлі собор преподобного Ісаакія Далматського, джерело: SMIK.eu

З Петербурга варто брати приклад

Перша річ, на яку звертаєш увагу, їдучи з аеропорту Пулково в центр міста, – це прекрасно організований транспортний зв’язок. Автобуси відправляються через кожні кілька хвилин, підвозячи пасажирів до станції метро, від якої можна дістатися підземкою в будь-яку частину Петербурга. 5 ліній метро, дві з яких продовжують розвиватися, – це результат, якого Варшаві ще чекати й чекати, якщо, вона, взагалі, цього колись дочекається. Назви станцій в метро відтворені не тільки кирилицею, але й латиною, поруч з табличками російською мовою розташовані їхні відповідники по-англійськи. Більше того,  в аеропорт можна дістатися без будь-яких проблем, користуючись «азбукою в картинках». За допомогою символів ми легко знайдемо лінію метро, що їде в напрямку летовища, станцію, на якій треба зійти, а також підземний перехід, що поведе нас прямо на зупинку автобусів, які прямують безпосередньо до місця призначення. Хтось скаже, що в цьому немає нічого надзвичайного – просто елементарне полегшення життя закордонним туристам. Можливо, в цьому й справді немає нічого недосяжного, але тут іноземних туристів у кілька разів менше, ніж в Польщі, однак у інфраструктурі наших міст і досі не застосовано подібних рішень. Для російських інженерів не було проблемою влаштувати так, щоб на один перон в’їжджали дві різні лінії метро, забезпечити мобільний зв’язок та Інтернет по всій довжині прокладених вглиб тунелів, а найважливіше – досягти того, щоб створені після розпаду СРСР вагони прибували на станції, побудовані в 1955 році, з інтервалом в 1 хвилину 50 секунд (прописом: одна хвилина п’ятдесят секунд).

Харчування

Той, хто вирушає до Росії, не повинен розраховувати на те, що подорож буде дешевою. Санкт-Петербург – це місто водночас дороге і навдивовижу слабке з кулінарної точки зору. Якщо ми мріємо про те, щоб скуштувати місцеві страви, а ввечері піти на пиво, нам дуже швидко доведеться перераховувати рублі, які ми поміняли в Польщі. На жаль, 15 злотих за склянку бурштинового напою тут не вважається чимось надзвичайним, якщо нам взагалі вдасться знайти над Невою… цікаві для нас місця серед засилля ресторанів суші, кафе з азіатською кухнею та італійських тратторій. Ще один дефіцит, про який хочеться волати до неба, – це невикористані можливості, що дає мережа каналів, які перетинають місто. Понад 300 мостів і довжелезні кілометри набережної світяться пустками, якщо йдеться про кав’ярні, а це означає, що про відпочинок з водною гладінню в тлі нічого й говорити. Шкода, адже Санкт-Петербург напрочуд гарно виглядає саме з водної перспективи – з порому або пляжу поблизу Петропавлівської фортеці.

Sobór św piotra i pawła w Twierdzy Pietropawłowskiej

Собор св. Петра і Павла в Петропавлівській фортеці, джерело: SMIK.eu

Подорож в епоху царської розкоші

Якщо навіть перед поїздкою до Петербурга ви відведете час на підготовку до подорожі та вивчення історії міста, навряд чи вам вдасться заздалегідь уявити собі масштаби архітектурних пам’яток, якими начинене це місце. Говорячи про масштаби, я маю на увазі не тільки кількість, але й розміри. Це видовище, від якого дійсно перехоплює дух і яке водночас схиляє до рефлексії. Прогулюючись центром Петербурга, чи не на кожному кроці натрапляєш на докази могутності держави, девізом якої була впевненість у власній непереможності, а також переконання в тому, що неможливого не існує, держави, яка, з одного боку, встояла перед Наполеоном, а з другого – програла власним громадянам. За наказом лише однієї особи споруджувалися такі казкові будівлі, як храм Спаса на крові чи Зимовий палац – царський палац, об’єднаний з Ермітажем, що складається з тисячі палат і виконує нині функцію музею всесвітнього мистецтва. Його, звичайно ж, неможливо оглянути за один день. Навпроти Зимового палацу – зазначимо: лише одного з кількох царських палаців у Петербурзі – виростає Головний штаб величиною з Пентагон, і тут ми можемо лише припускати, що його розміри… були продиктовані естетичними потребами. Роздуми про Росію царської епохи варто продовжити на Заячому острові, в Петропавловській фортеці. Там, у стінах собору св. Петра і Павла, не лише втілені честолюбні наміри, в яких не можна відмовити володарям Російської імперії, але й спочивають Петро I, Олександр I і Катерина II.

widok na nowy budynek Teatru Maryjskiego, źródło: SMIK.eu

Опера та балет

Літні місяці та пов’язані з ними білі ночі – це також виняткова нагода для спілкування з високою культурою. Маріїнський театр в Санкт-Петербурзі організує фестиваль «Зірки білих ночей», що являє собою огляд найцікавіших оперних та балетних постановок на провідній сцені Росії. Валерій Георгієв, художній керівник Маріїнського театру, дбаючи про високий виконавчий рівень, запрошує до участі в постановках найкращих солістів. «Турандот» Джакомо Пуччіні в дещо архаїчній інсценізації свідчить про рівень місця, однак залишає певне враження про домінуючу роль комерції. На жаль, вечір у театрі в чомусь нагадує відвідування торгової галереї, де заможні люди зі своїми смартфонами та планшетами зосереджуються на реєстрації події, а не на її художній цінності.  Подібні враження залишились у мене після відвідання Михайлівського театру. «Жизель» А. Адама – класичний балет у досконалому виконанні, з казковими декораціями В. Окунєва. Ціни квитків на рівні Маріїнського театру (в партері – близько 250 злотих) приваблюють переважно заможних туристів та еліту міста. І тут постає закономірне питання: чи мистецтво ще відіграє суспільну роль, чи вже повністю ізолювалося від свого суспільства?

Петербург – це чарівне місто, де можна відчути подих минулого, однак воно не зовсім зорієнтоване на туризм. Вирушаючи туди, поповніть свій гаманець та візьміть з собою російський розмовник, а ще – не забувайте про слов’янську душу.

Оригінал тексту на  smik.eu.

автор: Міхал Юзвяк

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Facebook Comments
Load all