Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Krzysztof Bobiński

Яке майбутнє чекає на Форум громадянського суспільства?

У переддень п’ятої річниці свого заснування Форум громадянського суспільства (ФГС) Східного партнерства (СП) опинився перед нелегким вибором. Це стосується і Східного партнерства в цілому, передусім з огляду на саміт, що незабаром відбудеться у Вільнюсі. На ньому передбачалося відсвяткувати завершення переговорів з чотирма з шести країн-партнерів. А це могло б стати свідченням того, що СП насправді наблизило ці країни до Європейського Союзу.

 

The 5th Annual Meeting of the EaP Civil Society Forum

Однак несподіване рішення президента Сержа Саргсяна про відхід Вірменії від ЄС і приєднання до Митного союзу під егідою Росії, а також невизначена позиція України в справі звільнення Юлії Тимошенко, що ставить під знак запитання можливість підписання цією країною Угоди про асоціацію з ЄС, – усе це вказує на те, що лише дві країни визначилися щодо підписання угоди: Грузія та Молдова. Такий розвиток подій додає непевності відносно майбутнього Східного партнерства, оскільки в Євросоюзі є країни, наприклад, Франція, які ніколи не вважали розумною політику розширення ЄС в східному напрямку.

Подібний сценарій призвів би до ізоляції ФГС. Ідея його створення була висунута Чеською Республікою, а потім цей проект розглянула Європейська Комісія, яка побачила в неурядових організаціях шести країн-партнерів своїх союзників у справі здійснення демократичних та ринкових реформ у країнах Східного партнерства. ФГС був підтриманий Штефаном Фюле, комісаром з питань розширення та політики сусідства, строк повноважень якого завершується в наступному році. Його підтримка Східного партнерства дратує декого з країн-членів ЄС і цілком можливо, що в новій комісії вони просуватимуть на це місце когось менш відданого Сходу.

Це означало б, що скоротиться підтримка ФГС і різноманітним неурядовим організаціям, які можуть вижити не тільки завдяки допомозі Євросоюзу, який фінансує професійний секретаріат в Брюсселі, а також засідання впродовж року, допомагаючи підтримувати зв’язок.

Це важливо. На сьогоднішній день ФГС являє собою архіпелаг організацій, а точніше – шість архіпелагів, котрі в першу чергу відстоюють свої ж організації, а також національну платформу, після чого просуваються до більш всеосяжної мети, яка полягає в пропагуванні реформ в усьому регіоні і виявляється у взаємній солідарності понад кордонами, коли якісь організації піддаються тиску. В минулому році він виконував роль Керівного комітету, що засудив урядові кампанії проти громадянських свобод у Азербайджані, а останнім часом у Вірменії, коли було побито правозахисників та протестувальників.  Але ФГС ще повинен досягти, якщо це можливо, такої солідарності між своїми організаціями, за якої напад на активіста в Баку викличе акції протесту в Мінську чи Києві.

Після Вільнюсу ФГС доведеться переглянути свою роль, незалежно від того, який шлях на майбутнє обере Східне партнерство. Якщо угода про асоціацію буде підписана з Україною і парафована з Грузією та Молдовою, то моніторинг і вся громадська діяльність, яка до цього часу проводилася неурядовими організаціями, зосередиться на реалізації угод про асоціацію. Дорожня карта, за якою Європейська комісія намагалася до цього моменту спостерігати за ходом реформ в цих країнах, застаріє. Майбутнє Вірменії є неясним, що ж до Білорусі та Азербайджану, то з формулою СП доведеться зачекати до того часу, поки уряди цих країн не змінять свою позицію в сфері дотримання прав людини.

З іншого боку, якщо у Вільнюсі парафують угоди про асоціацію тільки з Грузією та Молдовою, проект Східного партнерства буде визнаний невдалим, що може реально призвести до його закриття. Це стане серйозним ударом для ФГС. До цього часу діяльність ФГС і Східного партнерства в цілому ґрунтувалася на переконанні (яке виникло після 1989 року) про те, що країни-партнери хочуть прийняти стандарти та цінності ЄС. Брюссель був впевнений в тому, що для проведення реформ в цих країнах необхідна лише фінансова допомога та просвіта. Відповідно до цієї теорії, через деякий час «вони стануть такими ж, як ми». Однак виявилося, що місцеві консервативні сили та протидія Росії є значно сильнішими, ніж це здавалося на початку. Насправді зміни, що сталися, пішли на користь передусім місцевим олігархам та клептократам в уряді, а не населенню, як такому.

Якщо пропаде віра в те, що уряди країн СП мають волю до проведення реформ, хто ж тоді буде співпрацювати з місцевими неурядовими організаціями, що входять в національні платформи ФГС? Як прибічники реформ і потенційні союзники неіснуючих нині реформаторів в урядах СП вони стануть ворогами урядів, що відвернулися від ЄС. Чи будуть НУО розпущені в такій ситуації? А, може, вони оберуть більш опозиційний підхід? Ця дилема стоїть перед ФГС нині у Вірменії. А чи готовий Євросоюз емоційно підтримати конфронтаційну позицію НУО? Такою є ситуація в Білорусі, де національна платформа ФГС перебуває в опозиції до уряду і між цими двома сторонами немає ніякого діалогу. Все це не може забезпечити Брюсселю те, чого він найбільше потребує: дружніх і стабільних співтовариств на Сході.

А чи потрібні насправді регіональним неурядовим організаціям такі транскордонні структури, як ФГС? Адже всі вони створювалися і розвивалися ще до Східного партнерства і до того, як в 2009 році був заснований ФГС, за рахунок фінансуванню донорів з Європи та США. Це буде одним з питань, яке поставлять перед собою учасники п’ятого щорічного форуму в Кишиневі.

__________________________________________________

 Кшиштоф Бобінський є співголовою Керівного комітету Форуму громадянського суспільства Східного партнерства

Переклад: LUS

ФГС СП в Твіттері

СП на Фейсбуці

Facebook Comments

Krzysztof Bobiński is the Co-Chair of the Steering Committee of the Eastern Partnership Civil Society Forum http://www.eap-csf.eu

Load all