Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Carl Gershman

Східноєвропейські країни протистоять Росії. Разом із США?

Останнім часом президент Росії Володимир Путін досяг певних успіхів, надаючи підтримку режиму Асада в Сирії та зміцнюючи позиції Москви на Близькому Сході. Однак ці його досягнення не такі вже й суттєві на тлі проблем в «ближньому зарубіжжі», що мають тенденцію до зростання. Йдеться про той стратегічно важливий регіон, яким є безпосередні західні сусіди Росії.

Безмежна Росія… Коридори московського метрополітену. Автор: Маріуш Клюзняк. Джерело: mariusz kluzniak

Розігруючи в черговий раз класичне протистояння часів холодної війни – Схід – Захід (однак цього разу США явно перебуває в стороні), Росія застосовує економічні погрози та погрози безпеці, щоб затягти посткомуністичні країни в свій Євразійський митний союз, а також заблокувати ініціативу Східного партнерства, яку проводить Євросоюз з метою реформування і можливої інтеграції Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови та України в структури ЄС. Тиск Росії посилюється з наближенням листопадового саміту у Вільнюсі (Литва), на якому кілька країн можуть підписати угоду про асоціацію або угоду про вільну торгівлю з ЄС.

До цих пір лише Вірменія піддалася тиску Росії, погодившись приєднатися до Митного союзу після того, як Москва, яка гарантує безпеку Вірменії з огляду на сусідній Азербайджан, підписала контракт про надання Азербайджану військової техніки на 4 мільярда доларів.

На решту спроб, пов’язаних із залякуванням, чекав провал. Росія впровадила заборону на ввіз молдавського вина, погрожуючи припинити постачати газ в цю республіку, вона також попередила, що населення окупованого Москвою сепаратистського анклаву Придністров’я буде чинити опір підписанню будь-якої угоди з ЄС. Але Молдова все одно має намір парафувати у Вільнюсі угоду про вільну торгівлю з Європейським Союзом. Що ж до загрози енергетичного бойкоту з боку Росії, то на неї вона відреагувала, підписавши з Румунією договір про будівництво трубопроводу, який поєднає ці дві країни.

У Грузії, яка впродовж багатьох років була мішенню для бойкотів та погроз з боку Росії, якщо йдеться про безпеку, править нині прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі, який, згідно з чутками, є значно лояльнішим до Росії, ніж президент Михайло Саакашвілі, що відходить. Тим не менше, Грузія також збирається парафувати у Вільнюсі угоду про вільну торгівлю, даючи зрозуміти, що європейська інтеграція є національним прагненням, а не вибором якоїсь окремої партії.

Україна – це найголовніший приз, але тут залякування Росії виявилися особливо неефективними. На додаток до звичайних економічних погроз і торгових санкцій, включно із забороною імпорту українського шоколаду, Путін дозволив собі образити українців під час свого державного візиту в липні, заявивши, що вони і росіяни були «єдиним народом» і що за радянської доби українці процвітали, повністю проігнорувавши факт штучного голоду, зорганізованиого на початку 1930-х років, який українці називають голодомором, тобто «винищуванням голодом».

Під час свого виступу в День незалежності наприкінці серпня президент України Віктор Янукович назвав асоціацію з Європейським Союзом «важливим стимулом для формування сучасної європейської держави». Задовольняючи вимоги ЄС, парламент України в короткі строки проголосував за ряд реформ, що стосуються корупції, податків і тюрем. Крім того, дочка колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, яка перебуває в ув’язненні і на звільненні якої наполягає Євросоюз, висловила сподівання, що її мати неминуче вийде на свободу.

Російськомовне Інтернет-видання Gazeta.ru нещодавно написало: «Шантаж – це найгірша з можливих форм заохочення до економічної співпраці». Однак Росія має проблеми не лише тактичного характеру. ЇЇ посткомуністичні сусіди надають перевагу відносному динамізму Європи – з усіма її боргами та проблемами росту, а не застійній російській економіці. Вони зовсім не зацікавлені в різкому підвищенні тарифів, з яким пов’язаний вступ в протекціоністський Євразійський митний союз.

Процеси, що розвиваються в Європі, не викликали належної уваги ні американських засобів масової інформації, ні адміністрації президента Обами, які зосереджені, в основному, на Близькому Сході та на своїх інтересах в Азії. Однак можливості тут залишаються значні, а допомога Вашингтона могла б бути досить відчутною.

Сполучені Штати повинні взаємодіяти з урядами та громадянськими суспільствами України, Грузії й Молдови для того, щоб процес впровадження реформ не тільки сприяв пожвавленню торгівлі та розвитку, але й впливав на зменшення корупції в урядах, які повинні стати в більшій мірі підзвітними своїм суспільствам. Угода про асоціацію з Європейським Союзом має розглядатися не як самоціль, а як відправна точка для проведення більш глибоких реформ і будування справжньої демократії.

Російська демократія також може отримати користь від цього процесу. Вибір Європи Україною наблизить кінець ідеології російського імперіалізму, який уособлює собою Путін. Уже помітні ознаки появи нового російського національного руху: досить сильну підтримку отримав опозиційний лідер Олександр Навальний під час останніх виборів мера Москви, а опитування свідчать про зростання прибічників опозиції в російській провінції, яка була традиційним осередком підтримки нинішнього президента. Цей рух не переймається відродженням імперської величі Росії, що було б нереальним у випадку приєднання України до Європи, він спрямований на боротьбу з корупцією та подолання серйозних соціальних і економічних проблем, з якими стикаються російські громадяни.

Росіяни також стоять перед вибором, і Путін може залишитися в програші не тільки в «ближньому зарубіжжі», але й в самій Росії.

 

Оригінал цієї статті був опублікований в The Washington Post.

Заголовок змінений порталом Eastbook.eu, що було узгоджено з автором.

Карл Гершман є президентом Національного фонду підтримки демократії, приватної грантодавчої організації, що підтримується Конгресом Сполучених Штатів і служить зміцненню демократії в світі шляхом фінансування діяльності місцевих неурядових організацій. 

Переклад: LUS

Facebook Comments
Load all