Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Halyna Budivska

Як у Києві дорослих навчають української мови

9 листопада в Україні відзначають День української писемності та мови. Це ще одна нагода згадати про так зване «мовне питання». Вирішувати його віднедавна узявся осередок активістів. Здебільшого молоді люди, волонтери, організували  проект «Безкоштовні курси української мови». Тож тепер навчитися говорити державною (чи навіть рідною) зможе кожен. Eastbook вирішив дізнатися, як влаштовані курси і хто там навчається.

Безкоштовні курси української мови. Заняття у Києві. Джерело: facebook.com/UkrKursy

Безкоштовні курси української мови. Заняття у Києві. Джерело: facebook.com/UkrKursy

Проект діє трошки більше місяця, але у київських групах – просто аншлаг. Охочих вивчати українську  стає все більше, тож набираються нові  групи, зголошуються нові викладачі. 5 листопада я побувала на відкритті Безкоштовних курсів української мови для нових учасників.

Першим ділом знайомлюся зі своєю «сусідкою», молодою дівчиною років сімнадцяти-вісімнадцяти. Звуть її Марія Коцар. Народилася в Росії у сім’ї військового,  чимало переїжджала. Зараз живе у Києві, навчається на першому курсі Інституту журналістики. Українською говорить добре, але трохи невпевнено.

«Декілька років я не жила в Україні та зовсім не розмовляла українською мовою. Мені хотілося б краще вивчити мову, бо зараз трохи важко. Хочу вміти грамотно писати українською, бо вчуся на журналіста», – каже Марія.

Іншій слухачці Олені – 62 роки. Українську знає: читає, пише, але хоче потренувати розмовну мову. Відповідає мені російською.

Аспірантка Києво-Могилянської академії Катерина Мельник викладає у початківців. У її групі – ті, хто добре розуміє українську, ті, хто багато читає українською, дехто навіть непогано пише. Проте у більшості з них є психологічний бар’єр щодо розмовної української.

«Дехто на першому занятті казав: «Ні, я ніколи цього не скажу, не вимовлю…» і так далі, – каже Катерина. – З такими людьми треба бути ще й трошки психологом. Я їм даю впевненість, що вони все можуть. Спершу вони говорили російською, я перекладала, вони повторювали. Відчували, що можуть це вимовити – і вже з другого заняття спокійно розмовляють українською. Повільно, думають, питають, як правильно слово сказати, але говорять. Вони вже не мають цього бар’єру. Це для мене головне».

За словами Катерини, після того, як люди розговоряться, залежно від їхніх потреб підтягуватимуть певну лексику, граматику. Під час занять разом із колегою Анною Загребельною практикують скоромовки, використовують відеоматеріали. На домашнє завдання зазвичай короткі твори (про роботу, родину, захоплення, пору року). Пропонували також учням піти в магазин і поспілкуватися там українською. На занятті розповідали, як це було.

Інша викладачка, також із Могилянки, Оксана Вітенко щойно долучилася до проекту і також ним «горить». Вона викладатиме у слухачів середнього рівня й пропонуватиме мовну практику у вигляді обговорень філософських та літературних текстів. «Це дуже цікавий формат безконфліктної дискусії, – пояснює дівчина. – У слухачів буде можливість попередньо ознайомитися з текстом, зауважити для себе кісь речі. В контексті мови це можуть бути певні труднощі. Спробувати обговорити цей текст – це рівень абстрактної мови. Її обов’язково треба розвивати людині, яка прагне гарного рівня володіння мовою».

Серед слухачів курсів більше жінок, і в основному це люди середнього та старшого віку. Викладачі ж – навпаки, молоді, їм ледве за двадцять. Проект повністю волонтерський, тож мотивація до викладання української мови зовсім не матеріальна.

«Це справа, від якої не можна стояти осторонь, – пояснює Катерина Мельник. – Я хочу, щоб якомога більше людей спілкувалося українською. Якщо можу щось для цього зробити, йду і роблю. Я ще в тому віці і в тому статусі, коли можу собі дозволити без грошей робити добрі речі. Можу працювати «за ідею» і хочу щоб так було й надалі».

Роботу на курсах та успіхи своїх учнів Катерина називає «маленьким шматочком щастя».

«Мені цікаво робити щось, що змінює людей, допомагати їм ставати кращими, поглиблювати свої знання, – пояснює свою мотивацію Оксана Вітенко. –  І це саме те, що можна реалізувати в рамках цієї ініціативи».

Координаторка курсів Анастасія Розлуцька у захваті розповідає, як вже після третього заняття початківці пишуть їй повідомлення українською. При цьому ще кілька тижнів тому зверталися російською.

«Цей проект не може не надихати, – каже Анастасія. – Очікуємо,  що всі наші слухачі розмовлятимуть українською мовою. Для того, щоб почати говорити, потрібно спершу навчитися говорити з помилками і не боятися».

Розпочалася історія курсів торік після прийняття одіозного законопроекту Ківалова-Колесніченка «Про мови». Тоді народний депутат Олесь Доній зініціював такі курси в Гостиному дворі. Потім вони з’явилися в Луганську та Херсоні, проте про них знало мало людей.

«Цього року ми вирішили зробити цей проект загальнонаціональним. З вересня ми почали рекламну кампанію у соціальних мережах. Набрали перші групи у Києві, потім до нас долучилися Житомир, Кіровоград, Кременчук. Завдяки таким ініціативам і людям, у яких горять очі ми сформували непогану команду. Разом із викладачами нас 40 людей. Разом зі слухачами –  десь півтисячі».

Зараз безкоштовні курси української мови діють у Києві, Житомирі, Кіровограді, Кременчуці, Калуші, Херсоні, Луганську, Сумах, Севастополі, Донецьку та Черкасах. Надалі перелік цих міст розширюватиметься, а разом із ним, хочеться вірити, українська серед українців ставатиме популярнішою.

Facebook Comments

Журналіст україномовної версії порталу Eastbook.eu. Випускниця Національного Університету “Києво-Могилянська Академія”. У 2012 році отримала ступінь магістра у Могилянській школі журналістики, а у 2010 – спеціаліста на Факультеті правничих наук. Впродовж 2009 – 2010 років була волонтером Української Гельсінської спілки з прав людини.

Load all