Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

Листопадова ніч на Майдані. Беркут проти українців

На Майдані пролилася кров. Всупереч побоюванням організаторів, радикальне крило протестувальників не мало до цього ніякого відношення. Натомість нелюди з українського спецпідрозділу «Беркут» показали своє істинне обличчя. О третій годині ранку почалися проблеми з мобільним зв’язком. Дехто з учасників Євромайдану одразу зрозумів, що це тривожний сигнал. За кілька годин до того «Беркут» перший раз оточив площу Незалежності, тоді постраждав фоторепортер агентства «Рейтер». Але, як з’ясувалося пізніше, це була тільки розминка.

О четвертій годині ранку на площу в’їхали здоровенні вантажівки, що привезли перегородки та конструкційні елементи для новорічної ялинки, яка має бути встановлена на Майдані Незалежності. Це був виразний сигнал для протестувальників, що влада готується до силового розв’язання «проблеми» Євромайдану. Транспортні засоби в’їхали в самий центр табору маніфестантів, поділивши їх на дві групи. Я опинився в тій, яка вирішила разом стояти на сходах біля Колони Незалежності. Було дуже тісно, люди стояли впритул один до одного:  молодь – студенти, а подекуди навіть школярі, та дорослі – як жінки, так і чоловіки.

Площа почала швидко заповнюватися силовиками «Беркуту», озброєними металевими кийками. Присутні на Майдані заспівали гімн України, потім тричі вигукнули «Разом усі до кінця» і «Міліція з народом». І ось «Беркут» перейшов у наступ.

Били так, щоб було боляче. Немає значення, кого. Я бачив, як дубасили кийками жінок, дівчат, про хлопців уже навіть не згадую. Люди падали, інші по них топталися. Натовп пройшовся по обличчю однієї з жінок.  Я одразу зрозумів, що потрапив у фатальне становище. Щойно з’явився невеличкий просвіт у шерензі, котра до цього моменту надійно відрізала нам будь-яку можливість втекти, я перестрибнув через одного з беркутівців, яуий впав. Мене тричі вдарили металевими кийками по голові, потім штовхнули і я впав на коліна. Тоді силовики почали гамселити мене ногами, але я швидко підвівся. На прощання мене ще раз вдарили по голові, але мені все ж таки вдалося втекти.

Страх. Тваринний страх. Прорвавшись через першу шеренгу, я побачив, що цими виродками  оточена вся площа. Я біг уперед, та на вулицю Інститутську мене не впустили. Подумав було, що на мене чекає ще одна «стежина здоров’я» (так поляки іронічно називають жорстоке тілесне покарання шпіцрутенами, яке існувало в старій російській армії і застосовувалося в ХХ столітті польськими спецпідрозділами ZOMO – відповідниками українського «Беркуту» – прим. перекладача). Однак мені вдалося вибратись з площі. Я просто впав на карету швидкої допомоги. На вулиці стояли двоє чоловіків, один з них плакав. Я попросив, щоб вони оглянули мою голову – чи немає там крові. Не було. Через мить з Майдану випали наступні втікачі. Один з них – пенсіонер, призупинився і схопився за серце. Передінфарктний стан. Я довів його до швидкої допомоги, куди без упину підбігали інші. З розбитими головами, перемазані кров’ю. Через мить почали зносити тих, кому переламали кістки. Лікарі працювали на 300 процентів своїх можливостей.

Силовики «Беркута» кинулися навздогін втікачам, вони підбігли також до карети швидкої допомоги. Лікар одразу перегородила їм шлях, крикнувши, щоб не чіпали її пацієнтів. Беркутівці рушили далі, а хоробра жінка прошепотіла тремтячим голосом: «Бидло… Бидло…» і повернулася до роботи. Я почав збирати тих, у кого були розбиті голови і хто нічого не бачив, оскільки кров буквально залила їм очі.

До машини швидкої допомоги підійшов хлопець, 19-річний київський студент, з яким я провів останні кілька годин біля грубки. Волосся ззаду голови в нього позлипалося від крові. Ще через кілька годин в Михайлівському соборі я знайшов іншого свого товариша по Майдану. Літній пан, який зовсім недавно з посмішкою на вустах говорив, що молодь вселяє в нього надію, тепер зі смутком на очах розповідав, як втік від «Беркута» – прослизнувши по підмурівку колони, він непомітно стрибнув під колеса вантажівок, з яких розпочинався цей жах. Знизу він знімав те, що відбувалося навколо, і втік, щойно силовики відбігли подалі.

Я схопив телефон і почав дзвонити до журналістів, політиків. Однак у Польщі в цей момент третя година ночі. Чи відповість хто-небудь? Найпершою відгукнулася знімальна група TVN24, з якою я познайомився кілька годин тому. Через 10 хвилин вони прибули на місце і розпочали зйомку.

Ще через мить я врешті-решт знайшов свого українського приятеля – Сергія Лефтера, з яким ми стояли на Майдані. Під час наступу «Беркута» нас розділили і контакт було втрачено. Слава Богу, Сергія врятував рюкзак, який виконав роль захисної подушки від палиць «Беркута».

Ще через якісь десять-п’ятнадцять хвилин я побачив, як один фотограф знімає шеренгу «Беркута». Запитую його, навіщо він фотографує цих виродків.
– Які виродки?  Це нормально, – відповідає він англійською.
– Для тебе це нормально?!
– Я був тут у 1991 році, на Помаранчевій революції, на Майдані підприємців. Тут це нормально, – відповідає американський фотограф. – А у вас в Польщі не так?
– Ні…
– So welcome in Ukraine, boy!

Через 11 годин усе побачене вночі почало здаватися мені кадрами якогось кошмарного сну. Абсолютно неймовірного, нереального. Фестивалю насилля, карнавалу жорстокості і садизму. Я усвідомив це, коли писав в польському консульстві заяву про те, що зі мною сталося. Закінчуючи той свій опис, я однозначно констатував – як польський, так і всі інші європейські уряди і структури повинні миттєво і гостро відреагувати на те, що сталося. Адже я став свідком знищення демократичної, мирної маніфестації в ім’я… В ім’я чого? Чи хтось знає це? Однак найважливіше те, що з подібним абсолютно безпідставним насильством, в основі якого лежать найбільш огидні і ниці інстинкти, змиритись неможливо. Реакція повинна бути блискавичною і рішучою. Інакше мені просто страшно за те, що станеться завтра і в найближчий час.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Фото на головній сторінці:

місце: Михайлівська площа, Київ, суботнє надвечір’я, 30 листопада
(нове місце зібрань учасників Євромайдану),

автор: Людмила Слєсарєва,

джерело: Eastbook.eu

Скорочено:

Majdan rozgoniony, Lowoczkin dymisjonowany, świat oburzony

#євромайдан #euromaidan

TVN24: „Bito metalowymi pałkami, kopano, bito pięściami”

Facebook Comments
Load all