Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Halyna Budivska

Як стати членом ЄС: досвід Чехії

Яким є шлях пост-комуністичної країни до процвітання? Як змінити політику та очистити державний апарат, аби потрапити до ЄС? Про це 18 листопада говорили у «Книгарні Є» під час зустрічі «Чехія від соціалізму до капіталізму: досвід реформування та євроінтеграції».

Промовцями були відомі чеські державні діячі Ян Румл, Їржі Скаліцькі та Їржі Новотни.  Кожен з них зробив значний внесок для становлення демократії у своїй країні. Я відібрала найцікавіші цитати політиків щодо різних аспектів досвіду Чехії під час євроінтеграції.

Як розвиватися після комуністичного режиму

Їржі Скаліцькі :

«Після багаторічного комуністичного досвіду я дивився на ЄС як зразок нової демократії. В той час між чеськими демократичними партіями точилися дуже запеклі суперечки про те, як потрібно проводити реформи, як здійснювати приватизацію. Єдине в чому ми доходили згоди – це прагнення до Європи. Перший крок, який ми зробили, і цей крок зараз стоїть і перед Україною: підписали угоду про асоціацію з ЄС».

Основні вимоги до країни, яка хоче вступити в ЄС

Їржі Скаліцькі :

«Європейський Союз – це демократичне об’єднання держав, які захищають свої власні інтереси. ЄС встановлює певні критерії для держави, яка хоче стати членом. І я б розділив їх на дві категорії: політичні та економічні.

Щодо політичних, то це насамперед вимога існування правової держави.  Йдеться не лише про проведення вільних виборів. Потрібно також, щоб були забезпечені та дотримувалися основні права та свободи людини. Крім того, три гілки влади мають бути відділені одна від одної. Потрібно організувати дієві інституції, які могли б забезпечити виконання законів. Адже ми добре знаємо, що одне може бути прописано в законі, а інше бути на ділі.

Щодо економічних вимог, то перш за все йдеться про ринкову економіку, на яку не повинні впливати кілька сильних монополій. В країні має бути забезпечена чесна конкуренція».

Від підписання угоди про асоціацію до реального членства

Їржі Скаліцькі :

«Після підписання угоди про асоціацію Чехія активно отримувала консультації від ЄС. Цей тривало приблизно з 1993 по 1996 рік. Тоді ми відчули себе  настільки сильними та підготовленими, що офіційно подалися на членство в ЄС.

Потім настав час для другого, набагато складнішого етапу. Коли нам треба було узгодити свою правову систему з вимогами ЄС. Наприклад, якщо ми погодилися, що у нас вільний ринок і чесна конкуренція, то для цього треба створити відповідні законодавчі умови.

Наші переговори з ЄС були розділені на 31 пункт. По кожному з них ми говорили окремо. Зрозуміло, що в результаті цих переговорів Чехії довелося прийняти дуже багато змін до законів».

Вигоди Чехії від членства в ЄС

Їржі Скаліцькі:

«Я би виділив три найбільші вигоди від членства в ЄС.

По-перше, оскільки держави ЄС сваряться лише за круглим столом і не воюють по-справжньому, то в Європі вже понад 70 років панує мир. І ніщо не свідчить про те, що ця ситуація може змінитися. Це вигода, яку дуже важко вирахувати в доларах чи євро, але саме її я вважаю найважливішою.

По-друге, так званий цивілізаційний вплив. Це дуже важливо для Чехії, оскільки 50 років комунізму справили досить глибоке неприємне враження на наше суспільство.

По-третє, економічні вигоди. Наша економіка невелика і дуже залежить від своїх торгових зв’язків. До революції 1989 року закордонна торгівля Чехії на 90% була спрямована на країни колишнього Радянського Союзу та комуністичного блоку.  Після розпаду СРСР нам потрібно було шукати нових торгових партнерів.

Після асоціації і після вступу в ЄС нам вдалося краще проникнути на європейський ринок. Приблизно 75% того, що виробляється у Чехії продається на європейському ринку.

Ясна річ, після вступу Чехії в ЄС зросла довіра до нас закордонних інвесторів. Наші економічні показники різко пішли вгору».

Як усунути стару партійну номенклатуру

Їржі Новотни:

«Ми використовували дуже багато методів і поєднували їх. Були сформовані так звані громадські комітети, які вирішували долю представників поліції: усунути від виконання обов’язків повністю чи перевести на іншу посаду, де вони б не заважати розвиткові нової демократичної держави.

Потім ми прийняли закон про люстрацію. Він встановив, хто може працювати на державних посадах. За цим законом визначалося, що члени комуністичної партії Чехословаччини, представники служби безпеки чи агенти служби безпеки не могли перебувати на державних посадах. Але наголошую, що йдеться лише про державні посади. Ці люди  могли займатися підприємницькою діяльністю, робити що завгодно, крім державної служби».

Незалежні суди

Їржі Скаліцькі:

«За конституцією судова влада є незалежною від інших гілок влади. Проте треба розуміти, що після комуністичного режиму ми успадкували суддів, яким не можна було довіряти. Ясна річ, ми не могли звільнити усіх суддів. Треба було піти на компроміс. Усіх суддів ми піддали контролю, перевірці, тому деякі з них залишалися. Також ми зробили все можливе, щоб вивчити якомога більше нових суддів.

Ми забезпечили, що судді абсолютно не залежні від міністерства юстиції. Вони обираються по життєво, мають гарну заробітну плату і впевненість у тому, що в них є пожиттєва кар’єра. Черга судових розглядів теж незалежна. Те, до якого судді потрапить судова справа, визначається комп’ютером».

Реформи силових структур

Їржі Новотни:

 

«Нам потрібно було повністю реформувати внутрішні, прикордонні війська та службу безпеки.

Навесні 1990 року у нас було відчуття, що ми будуємо нове суспільство. Відбулися вибори, був новий президент, новий парламент. Але було враження, що в силових структурах не відбувається нічого.  Я очолив Службу Безпеки Чехії в досить унікальний час, коли воля президента, парламенту і уряду країни була спільною.

Нам потрібно було відділити контррозвідку від МВС та запровадити щодо неї парламентський. Далі створити незалежний бюджет і зменшити кількість осіб організації.

За комуністичного режиму відділення служби безпеки було майже в кожному населеному пункті. Наприклад, у маленькому містечку звідки я походжу, не було жодного підприємства, жодної інституції, яке би могло загрожувати державній безпеці – але відділ державної безпеки був. Ці люди даремно отримували гроші.

Десь протягом року ми проводили ці реформи. І зараз я можу сказати таке: коли мені було 20 чи 30 років кожна людина у моїй країні знала, що таке служба безпеки і боялася її. Зараз багато людей не знає, як ця служба називається, а ще більше взагалі не знають, що вона існує.

Кожна держава потребує такої організації. Проте різниця між тоталітарною і демократичною державою в тому, що в тоталітарній державі людина, коли бачить поліцейського, боїться. А в демократичній державі,, коли людина боїться, шукає поліцейського».

Ян Румл прийшов у політику з незалежної, самвидавної журналістики. З 1992 по 1997 був міністром внутрішніх справ, на своїй посаді здійснив великі реформи. Розформував внутрішні війська, політичну поліцію, війська швидкого реагування та прикордонну охорону.

Їржі Новотни був дисидентом, керував службою державної безпеки в 1990 – 1992 роках.

Їржі Скаліцькі після Оксамитової революції став депутатом парламенту, потім міністром навколишнього середовища.

Facebook Comments

Журналіст україномовної версії порталу Eastbook.eu. Випускниця Національного Університету “Києво-Могилянська Академія”. У 2012 році отримала ступінь магістра у Могилянській школі журналістики, а у 2010 – спеціаліста на Факультеті правничих наук. Впродовж 2009 – 2010 років була волонтером Української Гельсінської спілки з прав людини.

Load all