Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

Грузинська перспектива. Меро Чікашвілі про саміт Східного партнерства і майбутнє своєї країни

Такі значні події, як саміт Східного партнерства у Вільнюсі, – це хороший привід для зустрічі в середовищі професіоналів, людей, які насправді зацікавлені східною тематикою. Це також чудова можливість зав’язати нові, часом насправді екзотичні контакти.

Dziennikarze na Szczycie Partnerstwa Wschodniego (press centre), autor: Alexander Chanadiri, source: Eastbook.eu

Журналісти на саміті Східного партнерства (прес-центр), автор: Alexander Chanadiri, джерело: Eastbook.eu

Під час перебування у Вільнюсі я познайомився з Меро Чікашвілі. Журналіст, політичний дисидент у період Саакашвілі, нині – захисник прав людини, ну, і що називається, стопроцентний грузин. Тому не дивно, що саме його я попросив першим прокоментувати підсумки Східного партнерства.

У короткому інтерв’ю Меро розповів мені про три важливі нині для Грузії справи:

1.       Угода про асоціацію

На сьогоднішній день ми, грузини, отримали те, чого очікували. Ми стоїмо на правильному шляху і щиро сподіваємося, що весь процес підписання Угоди про асоціацію вдасться завершити, як це заплановано, – до кінця 2014 року. Тим кращим сигналом для Грузії є те, що Угода про асоціацію була сьогодні парафована новим президентом Георгі Маргвелашвілі. Це перше його рішення дійсно на стратегічному рівні, і, як мені здається, він опинився на висоті завдання. Це було для нього таке дипломатичне хрещення

2.       Майбутнє

Але перед нами постає питання – чи збереже Грузія свій проєвропейський курс? Відповідь, звичайно, дати не просто. Якщо розглянемо приклад України, то побачимо ніби чорним по білому, що саме по собі парафування Угоди про асоціацію де факто ще нічого не значить. Отже, є загроза того, що в якийсь момент зусилля Грузії можуть бути знищені. Ми бачимо це хоча б сьогодні. З одного боку, Маргвелашвілі проводить переговори у Вільнюсі, і в той же самий час вибухають чергові прикордонні непорозуміння. Ці проблеми не є випадковими і невідомо, чи не стануть вони в певний момент занадто серйозною перешкодою на шляху втілення наших намірів.

3.       Суспільство

Я думаю, що наш тил і наша зброя – це ми самі, наше суспільство, наш досвід і наша віра в демократію. Наприклад, понад 70% грузинів офіційно висловлює підтримку поглибленню інтеграції Грузії та Європейського Союзу. Отже, якщо нам вдасться зберегти демократію в нашій країні, то нам вдасться також зберегти демократичний уряд, який буде йти виключно за настроями та волею народу. Поки так буде – нам нічого боятися.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Читайте також:

Dzień I

Krzysztof Nieczypor: Astronomia Partnerstwa Wschodniego

Paweł Lickiewicz: Czy Ukraina wygrywa?

Konstanty Chodkowski: Głosy wileńskiego majdanu

Dzień II

Konstanty Chodkowski: „Smutno mi, Boże”, czyli ostatnia wieczerza Szczytu PW

Krzysztof Nieczypor: Szczyt Partnerstwa Wschodniego na miarę naszych możliwości

Krzysztof Nieczypor: W życiu piękne są tylko chwile

Paweł Lickiewicz: Po Szczycie w Wilnie: UE nie handluje umowami

 

Facebook Comments
Load all