Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK

Що Янукович обіцяв Путіну?

Перебування президента України Віктора Януковича з візитом у Москві пов’язане з впровадженням чергових поправок у газовий контракт з Росією. За чотири роки дії контракту їх було прийнято вже двадцять вісім. Аналіз змін договірних умов дозволяє оцінити, повертається Янукович додому з щитом чи на щиті і чим він заплатив за поступки російської сторони.

Władimir Putin i Wiktor Janukowycz. Źródło: kremlin.ru

Володимир Путін і Віктор Янукович. Джерело: kremlin.ru

Підтримка Росії

17 грудня 2013 року відбулася шоста сесія українсько-російської міждержавної комісії. Делегації очолювали президенти обох країн – Володимир Путін і Віктор Янукович. Під час зустрічі були прийняті серйозні рішення щодо подальшої економічної співпраці між Україною та Росією. За визначенням ціна блакитного палива була встановлена на 268,5 доларів за 1000 м3 газу. Це на 33 проценти менше в порівнянні з ціною, передбаченою на період з жовтня по грудень цього року. За підрахунками українського міністерства енергетики, у цей час вона становила в середньому $410/1000 м3.

Більше того – до кінця цього тижня росіяни придбають із засобів російського «Фонду національного добробуту» облігації українського уряду вартістю 3 млрд. доларів. Це лише початок закупівлі, повна вартість якої має становити 15 млрд. доларів. За інформацією з анонімних джерел агентства «Рейтер», Росія також погодилася розпочати перед Новим роком поставки нафти на нафтопереробний завод в Одесі.

Американська реакція на ці домовленості була прохолодною. Прес-секретар Білого дому Джей Карні відзначив, що вони не відповідають жодному з постулатів Євромайдану і закликав українську владу запровадити заходи, які б забезпечили «європейське майбутнє» України. Відповідь з Москви надійшла майже блискавично – Олексій Пушков, голова Комітету Державної Думи з міжнародних питань, констатував, що «двері до ЄС для України зачинені», оскільки «Спільнота неспроможна вивести цю країну з фінансової кризи». В зв’язку з цим Росія надасть Україні підтримку у вигляді вищезгаданої закупівлі урядових акцій, які повинні, за визначенням Путіна, «підтримати український бюджет у період кризи і економічних проблем України».

Ця домовленість є тимчасовою – вона діятиме до 2019 року. Москва сподівається, що на зміну їй прийде «довготривала угода, яка врегулює всі питання». Президент Володимир Путін висловив надію, що вона буде пов’язана з поставками природного газу в Україну та з його транзитом, а також з більш масштабною співпрацею в газовому секторі. Путін визнав, що сторони не порушували питання про приєднання західного сусіда Росії до Митного союзу. В свою чергу, віце-прем’єр України Юрій Бойко підкреслив, що нинішня домовленість не стосувалася української газотранспортної системи. Незважаючи на це, Віктор Янукович заявив, що його країна опрацює разом з Росією план дій, який призведе до розв’язання торговельних і економічних проблем між сторонами і «поглибить їхнє стратегічне партнерство». Воно повинно «надати нову динаміку проектам, які були розпочаті і призупинені з того чи іншого приводу».

Posiedzenie rosyjsko-ukraińskiej komisji międzypaństwowej. Źródło: kremlin.ru

Засідання українсько-російської міждержавної комісії. Джерело: kremlin.ru

Україна в безвихідному становищі?

Критерії (копенгагенські та мадридські), які повинна виконати Україна, щоб продовжувати інтегруватися з Європейським Союзом, стосуються сфери політики (правова держава, демократія та права людини), економіки (вільноринкові реформи, що створять умови для конкуренції), а також прийняття європейського acquis communitaire (правового доробку спільноти) та стабілізації роботи адміністративних і судових органів. Найважче для України завдання – це виконання економічних критеріїв, що особливо помітно в газовому сектору, і напевно саме це вплинуло на вибір Януковича, у зв’язку з яким він не підписав угоди про асоціацію у Вільнюсі. Замість цього, український лідер наважився на підписання попередньої домовленості з Росією. Не допомогло тут прийняття «бажаного за дійсне» країнами Заходу, які не спромоглися представити Україні відповідну економічну пропозицію, через що та задовольнилася поки що незначною домовленістю з Росією.

Складність газових переговорів між Києвом та Москвою пов’язана з тим, що російська сторона використовує в політичних цілях економічну слабкість України, яка в значній мірі узалежнена від газового сектора. Вирішальними факторами в цьому диспуті є ціна на природний газ, що прописується в контрактах з Газпромом, тарифи за транзит і система доплат до рахунків за цей енергоресурс для домашніх господарств. Невигідні зміни умов у газових контрактах і слабкість програми газових субсидій послаблюють українську економіку. Результатом є збільшення газових боргів Києва, які є розмінною монетою для Москви. Ці проблеми блокують виконання Україною критеріїв інтеграції з Європейським Союзом, а також дуже ускладнюють можливість отримання нових траншів кредиту від Міжнародного валютного фонду, який вимагає впровадження ринкових цін на газ для українських домашніх господарств.

Виконання умов західних партнерів пов’язане з лібералізацією газового ринку і підвищенням цін на газ, що, в свою чергу, вимагає впровадження економічних реформ. У той же час звернення по допомогу до східних сусідів віддаляє привид болючих реформ, але змушує українську владу йти на політичні поступки. Віктор Янукович мав зробити вибір – піти по важкому, але амбітному шляху диверсифікації джерел енергетичних ресурсів, чи по більш легкому (особливо напередодні наближення виборів) шляху, який, по суті, є дрейфом на Схід.

Росія розраховує на поступки

Газовий контракт, підписаний екс-прем’єром Юлією Тимошенко в 2009-у році, завершив так звану газову війну, яка призвела до призупинення поставок в Україну й безпосередньо позначилася на європейських споживачах, коли кран був перекритий і голубе паливо не змогло пройти через транзитну територію. Наслідком кризи стало створення Європейської енергетичної спільноти, метою якої є імплементація енергетичного права ЄС, що наносить удар по монополії Газпрому в тих країнах, які належать до цього об’єднання і куди в 2010 р. увійшла Україна. Криза стимулювала також пошук диверсифікаційних джерел Україною, яка з цього часу зменшує закупки газу з Росії, шукаючи альтернативних поставок (LNG, нові газопроводи), збільшує національний видобуток і намагається скоротити долю блакитного палива в енергетичному секторі.

Wiktor Janukowycz i Władimir Putin. Źródło: kremlin.ru

Віктор Янукович і Володимир Путін. Джерело: kremlin.ru

Розкритикований українською владою контракт 2009 року був прецедентом. З одного боку, він передбачав ринковий підхід – «європеїзацію» цін на газ після надання короткотривалої знижки в розмірі 20 процентів від ціни, що діяла до кінця 2009 року. Взамін за це Україна взяла на себе зобов’язання не підвищувати в тому році для Газпрому оплату за транзит. Поправки до контракту, внесені в 2010 році і узгоджені з Москвою групою прем’єр-міністра Азарова, нівелювали «ринкову» ціну взамін за далекосяжні поступки геополітичного характеру: за 30-процентну знижку ціни на газ Київ погодився на продовження договору про перебування в Севастополі російського Чорноморського флоту до 2042 року з можливістю подовження ще на п’ять років. На думку аналітиків, присутність російського флоту в Криму позбавила Україну можливості інтегруватися з Північноатлантичним альянсом.

Ми не знаємо також деталей нинішньої домовленості., які на додаток – що випливає з висловлювань обох сторін – є тимчасовими і попередніми. Це випливає також з можливості щоквартального подовження цінової домовленості. У випадку відсутності консенсусу повернеться стара, вища ціна. Таким чином, Янукович буде змушений сідати з Путіним за стіл переговорів кожні три місяці.

Політика над економікою

У ситуації фінансової кризи Україна потребувала більш дешевого газу і грошей на латання бюджетної діри. Росія забезпечила їй це в короткостроковій перспективі. Таким чином, необхідно сподіватися, що взамін за це Київ (за традицією) пішов на поступки перед Москвою. За короткотермінові поступки в газовому секторі Росія хоче збільшити свій вплив в Україні в довготерміновій перспективі. Метою влади в Москві є створення газового консорціуму, який би керував українською ГТС без участі європейської фірми, що гарантувала б додержання антимонопольного права ЄЕС і блокувала б поглинання газопроводів за білоруською моделлю. Попередня російсько-українська домовленість могла б врахувати згоду України на двосторонній консорціум. Більше того, взамін за дешевші поставки Газпром може розраховувати на збільшення обсягів купованої сировини, що буде пов’язане з відмовою від таких диверсифікаційних проектів, як побудова терміналу LNG чи пошук можливостей для постачання частини газу шляхом реверсу чи за допомогою нових трубопроводів. Якщо весь необхідний газ Україна отримуватиме в рамках більш дешевого контракту з Росією, програма диверсифікації, яку втілював нинішній уряд, втратить будь-який сенс.

Росію безперечно не задовольнять незначні поступки. Газпром також має свої проблеми – бюджет на 2014 рік був обрізаний на 22 проценти, до 24 млрд. доларів. Незважаючи на це, прем’єр-міністр Медведєв оголосив, що очікує від фірми виконання запланованих завдань. Щоб пережити зменшення фінансування, російський гігант мусить боротися за зниження цін на послуги підрядників та більш успішне повернення газових боргів. Список держав, які заборгували Газпрому, починається з України. Узгоджена знижка на газ для української економіки є великим викликом для цієї російської фірми. Лише політичні аргументи могли переважити економічні. Не варто забувати, що за ціну останньої 30-процентної знижки була отримана згода на подальше перебування російського Чорноморського флоту в Криму. Теперішня знижка дорівнює аж 33 процентам.

Лише нова угода та очікувані зміни в українському газовому секторі покажуть, на що насправді погодився нинішній президент України. Але тоді вже не буде потреби в політичному втручанні сил, зацікавлених у її проєвропейському курсі. Тому остання надія на зрушення в Україні в західному напрямку пов’язана з проєвропейською групою, яка перебуває нині на Євромайдані і на противагу всім спекуляціям є насправді низовою ініціативою, незалежною від махінацій опозиції. Чи буде вона в стані повести Україну на Захід, незважаючи на економічні проблеми, що штовхають державу в протилежний бік? Хороша інтеграційна пропозиція Європейського Союзу з урахуванням економічних аргументів безперечно збільшила б шанси на це.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва

Facebook Comments
Load all