Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Польські підприємці хочуть допомогти українським партнерам створити в Україні регулярні закупівельні групи. Чи використають українці цей шанс?

Закупівельні групи функціонують практично скрізь, де є вільноринкова економіка. Їх створюють, щоб отримати сприятливіші умови для закупівель та поставок при гуртових замовленнях. Підприємці об’єднуються задля проведення спільних  переговорів з контрагентами, намагаючись зайняти кращу переговорну позицію та отримати вигідніші умови для трансакцій. Закупівельні групи допомагають знизити витрати підприємств, що в свою чергу сприяє росту їх конкурентоспроможності.  Це, безперечно, має позитивний вплив на фінансове становище підприємців, котрі без закупівельних груп ніколи б не досягли таких хороших результатів у переговорах з великими постачальниками.

 

Українська вільноринкова економіка функціонує без закупівельних груп вже понад два десятиріччя, що стало однією з причин хронічної слабкості українського малого і середнього бізнесу. Іноді витрати на ведення підприємницької діяльності настільки високі, що багато хто з бізнесменів-початківців згортає свою діяльність або переходить в «тінь». Якщо ж навіть з’являються ініціативи з метою об’єднання підприємців, то зазвичай вони бувають короткотерміновими і не достатньо сильними, аби впливати на правила гри на ринку. Польські підприємці вирішили допомогти українцям вийти з глухого кута.

 «Допомога» чи конструктивна співпраця?

За останні два роки стало модним гасло «допоможемо Україні». На початку поляки не сумнівалися, що «допомога» – це саме те, чого найбільше потребує наш багатостраждальний сусід. Проте мало хто звертав увагу на той факт, що це екстрена  допомога і, надаючи її, Польща аж ніяк не впливає на процес глибинних змін у сусідній державі. За великим рахунком, Польща не запропонувала інструментів ефективного впливу на хід реформ за своїм східним кордоном. Від України ж важко очікувати якоїсь ініціативи, якщо до цього часу їй не було представлено конструктивного і довготермінового плану співпраці. Отож, залишається тільки «допомога», прихильна державна пропаганда, грошові гранти і безперервні поставки бронежилетів, продовольства й теплого одягу.

Цю ситуацію влучно характеризує Павел Коваль. Говорячи про «допомогу», він зазначає: «(…) напевно, вже не залишилось нікого, кого б не пригнічувало це слово. Прихильники більш активної участі Польщі в українських змінах почувають себе, наче з похмілля, бо знають, що слова про «допомогу» нічого не варті, і вже немає сил пояснювати, що більш дієва участь Польщі в подіях на Сході є в її інтересах». У своїх публічних виступах та публікаціях політик неодноразово наголошував на необхідності конструктивної співпраці заради спільного польсько-українського майбутнього. У згаданій статті він уїдливо запитує: «може, все- таки, варто подумати не лише про «допомогу», але й про спільні польсько-українські плани в Європі? Чи є у нас шанс на те, що польські та українські лідери вестимуть серйозну розмову про майбутнє?». Час показав, що його заклики зустрілись з адекватною реакцією польських лідерів.

Ініціатива сімейного бізнесу

Родинні підприємства, які входять у товариство «Ініціатива Сімейного Бізнесу», виявили інтерес до України ще в 2014 році. Організація, що об’єднує передусім представників малого і середнього бізнесу,  поставила конструктивний діагноз українській економіці, підмітивши її тривалу «конструкційну ваду» у відсутності закупівельних груп, характерних для економіки майже кожної розвиненої країни світу.

Причин такого стану речей може бути чимало. Проте однією з найважливіших є, безумовно, олігархізація основних галузей економіки. Великі бізнесмени України користуються необмеженою монополією в багатьох галузях, а водночас виступають в ролі постачальників послуг для дрібніших гравців. Використовуючи широкий вплив у владі,  вони ревно захищають свої позиції. Безперечно, цей чинник ускладнює, але не перекреслює шанси для створення закупівельних груп в Україні. За оцінками експертів, попри певні труднощі, ідея створення закупівельних груп не виходить за межі можливостей  українських підприємців. Тим не менше, вона вимагає значно більше уваги та інтенсивних зусиль, ніж у випадку країн Європейського Союзу. Саме тому в товаристві «Ініціатива Сімейного Бізнесу» народилась ідея забезпечити сусіда відповідним ноу-хау і дати імпульс для подальших дій.

Здавалось би, польські підприємці не можуть бути зацікавлені в посиленні позицій «конкурентів» за східним кордоном, проте така думка є хибною. Томаш Буджак («Ініціатива Сімейного бізнесу»), один з лідерів проекту, говорить, що «в інтереси польського бізнесу входить спілкування з українськими партнерами, які твердо стоять на своїх ногах. Висока конкурентоздатність стимулює розвиток наших економік, однак важко говорити про будь-яку конкуренцію, якщо підприємства з нашого найближчого оточення знаходяться під пресом високих витрат на ведення бізнесу».

Виходячи з цих принципів, підприємці реалізували перший етап проекту «Купуймо разом!» („Kupujmy Razem!”). Це пілотне починання, метою якого є створення перших в Україні регулярних закупівельних груп. До реалізації запропонованих рішень активно долучаються українці.  Неабиякий інтерес даний проект викликає і в польському середовищі. Ідею підтримав також професор Анджей Бліклє.

Проблема довіри

Однією з основних тем, що привертала увагу під час обговорення проекту, була проблема взаємної довіри між підприємцями, а також між підприємцями та державою. Не випадково основними носіями інформації з польської сторони стали представники сімейного бізнесу.

«Суть родинної фірми криється в її потенціалі генерувати повільний, але стабільний ріст. Така фірма повинна пережити свого засновника і залишитись в руках його сім’ї. Це буде неможливим, якщо стратегія підприємства націлена на досягнення швидких і агресивних прибутків. У довготерміновій перспективі така діяльність приречена на поразку, в основному, через втрату довіри між партнерами, – пояснює Томаш Буджак. – Інститут закупівельних груп  – це ідея, що надзвичайно близька ідеї сімейного бізнесу. Йдеться про такий розвиток бізнесу, який ґрунтується на  співпраці та взаємній довірі».

«Заробляємо і даємо можливість заробити іншим», – додає він.

Materiały z konferencji kupujmo razom

Матеріали з конференції “Купуймо разом”

Через деякий час була піддана випробуванню також довіра підприємців до держави. Під час одного з семінарів в рамках проекту було підняте питання про потенційні розбіжності між ініціативою створення закупівельних груп і українським антимонопольним законодавством. У відповідь організатори проекту провели для українських підприємців відкриті консультації з представниками антимонопольного комітету. Ефект був дивовижним, оскільки на очах у всіх учасників відбувся реальний діалог між охоронцями та адресатами українського права. Для багатьох підприємців це був перший досвід захисту власних інтересів під час живої дискусії, а не шляхом адміністративних процедур. Попри те, що це була лише перша консультація в рамках ініціативи, її результати дають великі надії на майбутнє. Українці, які брали участь у зустрічі, визнають, що сама по собі розмова вже була кроком в хорошому напрямку.

Майдан підприємництва

«Подібні ініціативи були б неможливими, якби не процеси, що розпочалися завдяки Майдану. Люди стали більше довіряти один одному, а держава трохи уважніше прислухається до громадської думки», – розповідає Василь Масюк, один з українських бізнесменів – учасників проекту «Купуймо разом!». Насправді ж, мало хто говорив про реальний вплив подій на київському Майдані на реалії ведення бізнесу в Україні. Ніхто не прогнозував, що його суспільні наслідки призведуть до підвищення конкурентоспроможності українського малого та середнього бізнесу. Але, як відомо, не за один день збудували Краків. Василь визнає, що «до спільного успіху ще довга дорога».

Перший етап проекту «Купуймо разом!» був реалізований в Україні завдяки підтримці Міністерства Закордонних справ Республіки Польща за кошти «Польської допомоги». Детальнішу інформацію про ініціативу можна знайти на сайті товариства (www.firmyrodzinne.pl). Усі, хто  бажає долучитися до другого етапу проекту (підприємці, громадські діячі, представники засобів масової інформації), можуть  зв’язатися з нами, написавши на e-mail: tomasz.budziak@firmyrodzinne.pl.

Facebook Comments

Absolwent Uniwersytetu Warszawskiego. Nieprzejednany ukrainofil. W marcu 2014 r. rzucił studia w Moskwie na znak protestu wobec aneksji Krymu. Woli być "w" niż "na" Ukrainie.

Load all