Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Ольга Рачек

Прощавай, школа: хоумскулінг та анскулінг у Черкасах

З кожним роком зростає кількість батьків, які забирають дітей зі шкіл та переводять їх на альтернативну форму навчання. Система української освіти не відповідає вимогам сучасного світу, а стан шкільних приміщень та інфраструктури не сприяє ефективному засвоєнню нових знань. Все більшої популярності альтернативне навчання набуває в Черкасах

Перепо­внені класи, непедагогічні методи виховання з боку деяких вчителів, конфлікти між дітьми, – усе це призводять до того, що школа стає для учнів та батьків джерелом чималого стресу. В Україні навіть відомі випадки самогубств серед школярів, причиною яких були невирішені проблеми, пов’язані з навчанням.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про освіту», кожному громадянину держава забезпечує право на освіту «очною, вечірньою, заочною формами, екстернатом, а також педагогічним патронажем». У черкаських батьків сьогодні є можливість обирати для своїх дітей альтернативну форму навчання. При цьому дитина може отримати атестат на рівні з іншими школярами.

Мережу загальноосвітніх навчальних закладів (ЗОНЗ) міста Черкаси становлять школи комунальної та приватної власності, інтернати та навчально-реабілітаційні центри.

Приватних шкіл у Черкасах три: “Софія”, “Перлина” та №770 (єврейська школа). У них навчаються лише 0,77%  черкаських школярів.

Серед черкаських дітей, які відвідують школи комунальної власності, 105 оформлені які ті, що навчаються за індивідуальним планом за станом здоров’я, 37 відвідують інклюзивні та інтегровані класи, 255  вчаться на вечірній формі.

Проте, в Черкасах існує певна кількість школярів, які не зареєстровані на жодній формі навчання, описаній вище. Вони не зараховані до жодної із черкаських шкіл, тому їх точне число неможливо встановити. Відомо лише, що їх десь близько тридцяти.

Це – так звані хоумскулери та анскулери.

Хоумскулінг  та  анскулінг

Поняття хоумсулінг (homeschooling)  та анскулінг (unschooling) беруть свій початок у США у 1980-х роках.

Ці терміни відрізняються першою частинкою: home-  та  un- , які у відповідності до англійського перекладу позначають дім (home) та протилежність значення (префікс un-).

Schooling – 1. Освіта, яку отримують у школі,  2. Навчання, наставництво або дисципліна, отримані з досвіду.

Хоумскулінг – це  навчання, яке відбувається вдома. Але у цього навчання є керівник, план та програма. Відмінністю ж  анскулінга є те, що у такої моделі навчання немає визначеної програми, немає плану, за яким вчиться дитина. Це протилежна скулінгу як такому дія. Дитина сама проявляє інтерес до певної теми, а батьки мають надати їй матеріали з цього предмету

Хто ж вони, ці черкаські хоумскулери? Що змусило їх піти зі школи, та які бонуси вони від цього отримали?

Кіра (9 років, 3 клас)

У перший клас Кіра пішла до звичайної черкаської школи.  Її батьків було одразу поставлено до відома, що школа майже не фінансується державою, тому на ремонт санвузла та на шафи для дитячого одягу вони мають здати кошти. Наприкінці року, мама Кіри, Ірина,  попросила  директора звітувати про зібрані з батьків кошти, адже ніякого ремонту не відбулося. У відповідь вона почула , що були закуплені комп’ютерні програми для одинадцятикласників, а контролювати щось, то взагалі не мамине діло.

Цікаво, що саме на потреби дітей у класі батьки не хотіли здавати кошти. Ірині навіть доводилось самостійно купувати  воду  для всіх дітей, та привозити до класу.

У другий клас Кіру перевели до приватної школи. Але навіть з невеликою кількістю дітей (10 осіб у класі) вчителька не справлялася, не звертала уваги, що відбувалося між однокласниками. Між дітьми почалися психологічні конфлікти. Ірина бачила, що на її доньку почали тиснути морально. Але не від психолога, не від вчительки батькам не надходило ніяких сигналів, а дитині не було приділено уваги. Мати вирішила забрати Кіру зі школи та навчати її вдома.

Ми – батьки. І тільки нам вирішувати де, як, чому вчитися нашим дітям, хто має їх вчити і як їм далі жити, – мама Кіри, Ірина

Тепер у Кіри кожного дня один урок. По одній годині. Тричі на тиждень – англійська мова.

Як розповідає Ірина, першу чверть предметів  “Я  у світі”  та  “Основи здоров’я” вони з Кірою пройшли за одну годину і одразу написали контрольну роботу. А детальніше вони вивчають те, що цікаво дитині.

Навчання у такій школі подібне до навчання в університеті на заочному відділенні

Плюсами домашньої освіти мама Кіри вважає: індивідуальний  підхід, відсутність у дитини стресу, пов’язаного з оцінками, можливість навчатися не за підручниками, а за найцікавішими матеріалами, які самі підбирають батьки та дитина, краща методика вивчення іноземної мови: читання казок, коміксів, писання листів. Є також більше часу на саморозвиток: додаткові заняття англійською, гуртки з бісеру та вишивки, танці,  фортепіано, вокал.

Фото geralt/pixabay.com

Фото geralt/pixabay.com

Анабель (10 років, 5 клас)

Анабель ішла до школи із задоволенням. Була добре підготовлена. Після двох років навчання мама дівчинки, Анна, почала помічати, що дитина гасне, втрачає інтерес до школи та й взагалі до життя. У Анабель з’явився постійний головний біль. Лікарі порадили поїхати до санаторію.

Повернувшись додому, дівчинка не горіла  бажанням іти до школи. Мати думала, як допомогти дитині і сказала, що дозволить не йти до школи, якщо та зробить усі завдання з математики, які залишились. За три дні Анабель зробила усе, що було заплановано у підручнику на два тижні.

Дізнавшись про можливість дистанційного навчання, Анна  зі знайомими створили для своїх дітей школу з альтернативним навчанням. В ній було 6 учнів. Так, третій та четвертий класи Анабель навчалася дистанційно. Мати зрозуміла, що у дитини є своя мотивація зробити  завдання за менший час і бути вільною.

Я не можу усім рекомендувати такий шлях. У кожного свої здібності, можливості та свої  потреби, – мама Анабель, Анна

Зараз Анабель навчається вдома. Вона  учениця п’ятого класу безкоштовної дистанційної школи. Раз на  два місяці учні мають приїхати до школи для перевірки знань. Вимоги до контрольних робіт висилають тут на початку року. Контрольні з англійської Анабель протягом двох місяців написала на весь рік наперед.

Організація домашнього навчання у Анни проста: є щоденник, у якому розписаний цілий тиждень, заняття музикою вони з друзями перенесли на першу половину дня, коли дати мають більшу продуктивність.

Я б  хотіла, щоби  дочка навчилася самостійно розподіляти свій навчальний план, нести за нього відповідальність Це дуже корисна навичка самоорганізації

Питання щоденної соціалізації батькам Анабель допомагають вирішити колективи у різних гуртках, адже дівчинка має відчувати  своє місце у колективі, навчитися відстоювати свої кордони. Також  вона зустрічається із друзями у  вільний час, на вихідних.

На думку Анни, донька може повернутися до загальноосвітньої  школи, коли захоче. Від цієї можливості жінка поки остаточно не відмовилася.

Плюси домашньої освіти, на думку Анни: можливість вчитися у своєму темпі, можливість регулювати навчання відповідно до свого рівня знань, є час на саморозвиток, музичну школу, групові заняття з англійської мови, акторської майстерності.

Головне, відзначає Анна, це позитивний емоційний стан її дитини. Школа перестала бути для Анабель важким каменем.

Дмитро Чепурний (12 років, 6 клас)

Син пішов до школи і, сидячи за прописами, запитав мене: «Мама, а для чого я народився?» Відтоді я почала задумуватися, що у нашій шкільній освіті щось не так, Галя, мама  Дмитра

Через погану успішність Дмитро навчався у першому класі два роки поспіль. Найважчим випробуванням для нього були прописи. Вчителька жалілася матері, що хлопчик нічого не робить і отримує погані оцінки. А на питання батьків, як справи у школі, і що цікавого сьогодні було на уроках, він відповідав про смачні оладки у столовій.

Мама Дмитра, Галина, зрозуміла, що школа нічого не дає дитині, і після двох років навчання  вирішила розвивати його творчо. Хлопчик почав займатися народними танцями. Самостійно записався  на скрипку.

За словами Галини, творчо обдарованій дитині було важко сприймати інформацію, яку подавали сухо, без образів та асоціацій. Наприкінці другого класу мати  зрозуміла, що син ніби ходить до школи, а насправді, там лише його оболонка. Думками він не в школі.

До цього додалися ще й фізичні знущання з боку вчительки: я кось Дмитро зізнався, що вчителька била дітей  указкою по голові.

Галина вирішила, що присвятити вільний час після школи домашньому завданню та занедбати талант дитини буде злочином. Вона почала цікавитися можливістю домашньої форми навчання, але для цього були потрібні довідки про інвалідність…Адміністрація школи запропонувала їй варіант, коли вчителька приходить додому, але це також не влаштовувало маму.

У пошуках альтернативних методів навчання, Галина  зустріла людей, які допомогли її сину навчитися легко та цікаво засвоювати знання. Таблиця множення викладалася під іншим кутом, мнемотехніка…

Зараз Дмитро – шестикласник-хоумскулер. Він навчається вчитися. Адже тепер не вийде списати у сусіда по парті. Він вже знає, для чого потрібно швидко писати, як складати конспекти. Написавши контрольні за першу чверть, і зрозумівши, які обсяги знань від нього вимагають, хлопець навіть почав проситися до школи. У школі можна зробити вигляд, що тему пройшли, а тут тема дійсно має бути пройдена та засвоєна.

Тільки коли моя дитина почала навчатися вдома, ми можемо спокійно виховувати у неї критичний погляд на все. Щоби син не виріс маріонеткою, ми багато розмірковуємо, спілкуємося, – Галина

Організація домашнього навчання у Дмитра така: 2-3 години хлопець приділяє урокам, самостійно планує свій день, у нього вільний графік і вчасно надіслані контрольні.

Плюси домашньої освіти: хлопець із зацікавленістю, яку він усвідомив, засвоює одне за іншим, виробляється відчуття відповідальності  за роботу, Дмитро має змогу розвиватися у тих напрямках, які обрав самостійно. До того ж, як й інші батьки Галина відзначає, що у сина є час на саморозвиток: фортепіано, вокал, скрипка, морське багатоборство.

Отже, батьки, які забирають дітей зі школи, беруть відповідальність за їхню освіту на себе. Черкаські хоумскулери за рівнем знань не тільки не відстають, а й випереджають своїх однолітків. До того ж у них з’являється час займатися саморозвитком, відвідувати музичні та спортивні гуртки.

 

loga21

Facebook Comments
Матеріал публікується у рамках проекту «Українські журналісти – разом для якості», що реалізується Фондом Спільна Європа у співпраці з Громадською організацією «Інститут розвитку регіональної преси». Проект реалізується у рамках Польсько-канадської програми підтримки демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади (DFATD). Матеріал доступний на ліцензії CreativeCommons Uznanie autorstwa 3.0 Polska. Деякі права застережені на користь Eastbook.eu. Дозволяється вільне використання твору за наявності вищезгаданої інформації, в тому числі інформації про відповідну ліцензію, власників прав та про Польсько-канадську програму підтримки демократії. Публікація відображає виключно погляди автора і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади.

Мене звати Рачек Ольга. Я живу у м. Черкаси, у самому серці України. Люблю творчу роботу, тому я прийшла до журналістики.

Themes: Україна,
Load all