Cookies improve the way our website works, by using this website you are agreeing to our use of cookies .

OK
Артем Фисун

Реформа місцевого самоврядування в Україні: децентралізація чи повернення феодалізму?

В Україні співіснують дві форми організації місцевого управління: органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації. Центральні органи влади представляють інтереси держави, а органи місцевого самоврядування - інтереси територіальних громад. Така форма державного устрою залишається неефективною, оскільки діє не в інтересах громад, а лобіює інтереси окремих місцевих кланів

Доля доброї ідеї в українських реаліях

Загалом, гарна та позитивна ідея децентралізації влади в країнах Західної Європи дала позитивний результат у підвищенні рівня якості життя. Місцеві громади отримали можливість будувати якісні дороги, ефективне медичне обслуговування, фахову освіту для учнів всіх рівнів. Саме завдяки децентралізації країни Західної та Центральної Європи отримали підвищення соціального рівня життя, спортивної та розважальної інфраструктури, покращення екологічного стану довкілля.

Слід зауважити, що більшість країн Європи до процесу об’єднання громад підходили виважено було розуміння, що об’єднання громад – процес тривалий і, дійсно, повинен відбуватися в умовах добровільності та взаємної згоди. У деяких країнах Західної Європи процес об’єднання триває до цього часу, хоча розпочався не один десяток років, а подекуди формувався впродовж кількох століть.

Зростання державних витрат, низькі економічні показники та поширення ідей вільного ринку переконали й український уряд провести децентралізацію, надавши місцевим громадам більше можливостей впливати на розробку та реалізацію власних повноважень, фінансову спроможність, із метою підвищення ефективності діяльності та створення сприятливих умов для економічного розвитку що і вилилось в ідею впровадження децентралізації.

Decentralizacia v UkrainiВ Харківській області з початком реформи системи місцевого самоврядування шляхом децентралізації через процес виборів об’єднаних територіальних громад пройшло тільки три громади: Мерефянська, Старосалтівська та Чкаловська. До виборів 11 грудня готується також Роганська територіальна громада. На фоні інших областей України один із найнижчих показників.

Чому так?

Децентралізація на Харківщині: зловживання та розчарування

У 2015 році керівництво Пісочина відзвітувало про свої перші успіхи в об’єднанні. Як пізніше стало відомо, найближчі населені пункти Коротич та Березівка не бажають об’єднуватись із Пісочином. Що стало ключовим у прийнятті такого рішення у своїх громадах ми запитали у місцевих мешканців.

Олексій, мешканець Коротича: «Погляньте на Пісочин, у мікрорайонах, де велике скупчення людей, розвинута інфраструктура з нормальними умовами життя, але якщо ми поглянемо на селища, які входять до складу пісочинської селищної ради, наприклад хутір Надточії, Роща або Рай-Оленівка то одразу побачимо кардинально інше становище. Це одразу вказує на реальне відношення керівника до мешканців околичних територій».

В такому випадку люди починають вагатися, чи необхідно їм об’єднання з селищами, де таке відношення керівників. Думаю через це коротичани й прийняли рішення не об’єднуватись із Пісочином, – говорить Олексій

В українських умовах, на жаль, ідея децентралізації виглядає як профанація. У Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» мова йде про добровільне об’єднання, але не передбачене, наприклад, право громади на добровільний вихід. Згадка в Законі є, але окремо порядок не прописаний.

Особливу небезпеку викликає об’єднання з громадами, де керівники органів місцевого самоврядування, використовуючи адміністративний ресурс та фальсифікації, уже багато років очолюють місцеве самоврядування й заслужили недобру славу. Таким чином, керівники органів місцевого самоврядування, тривалий час перебуваючи на посаді,  встановлюють корупційні стосунки з керівниками правоохоронних органів та органів державної влади.

Такі «дружні стосунки» породжують безконтрольність і безвідповідальність, як наслідок – ігноруються закони України. Їх дії та поведінка мають відверто диктаторський та кримінальний характер. Такі місцеві голови керують одноосібно, маскуючи свою поведінку під «крєпкіх хозяйственніков», а владу використовують для особистого збагачення та захисту своїх інтересів.

Ні для кого не таємниця, що місцеві керівники, приймаючи кінцеве рішення, мають монопольний статус у своїх населених пунктах, а бюджет громади вважають майже своїм «сімейним» бюджетом, використовуючи його на власний розсуд. Про деяких з таких керівників ходять навіть легенди. В сучасних українських реаліях, повинно застосовуватись обмеження терміну перебування на керівних посадах в органах місцевого самоврядування. Суспільству потрібні запобіжники від можливого зрощення керівників громад з правоохоронними органами та використанням адміністративного ресурсу в особистих інтересах.

В таких умовах, щоб зберегти свої статки та вплив,  зустрічаються навіть випадки передачі посади місцевого голови у спадок – від батька синові. При цьому використовується фінансовий ресурс громади для фактичного підкупу виборців.

Так, наприклад, у сел. Пісочин Харківського району Харківської області селищним головою близько тридцяти років був Олександр Чернобай. За кілька місяців до виборів він добровільно залишив посаду пісочинського селищного голови, а наступного дня заступником пісочинського селищного голови став його син – підполковник міліції Олег Чернобай, який перевівся на цю посаду з Головного управління Міністерства внутрішніх справ.

Перед черговими місцевими виборами особливо щедро виділялись бюджетні кошти на матеріальну допомогу мешканцям сел. Пісочин. Загалом таку допомогу отримали 20% виборців Пісочинської селищної ради. При цьому матеріальна допомога видавалась в особистій присутності тодішнього кандидата на посаду Пісочинського селищного голови Олега Чернобая. Зауважимо, що сам Олександр Чернобай балотувався й став депутатом Пісочинської селищної ради від політичної сили «Блок Петра Порошенка «Солідарність», а його син – Олег Чернобай – був самовисуванцем.

Схожа ситуація і в сел. Вільшани Дергачівського району Харківської області, де також, фактично, посада селищного голови перейшла від батька – Олексія Литвинова (зараз депутат Харківської обласної ради) до сина – Андрія Литвинова. І Олег Чернобай, і Андрій Литвинов у минулому співробітники міліції. Результати таких виборів, залишають неприємний осад та недовіру до виборів. Одразу на думку спадає Північна Корея.

При цьому депутати місцевих рад, як правило, не аналізують та не розглядають питання, з якими населеними пунктами ефективніше об’єднуватися, не надають необхідної інформації про об’єднання громад для ЗМІ, у зв’язку з чим громади не мають уявлення про переваги й недоліки об’єднання. У сел. Пісочин, де живе близько 25 тисяч мешканців, на громадських слуханнях були присутні не більше 150 осіб. Левову частину присутніх склали залежні від селищного голови співробітники комунальних установ. Отже, долю об’єднаної громади вирішив навіть не 1% мешканців. Легітимність таких громадських слухань виглядає сумнівно.

Сесія-Малорогозянка

Фото Василь Мірошник

Схожа ж ситуація відбулась й у сел. Вільшанах Дергачівського району Харківської області, де керівництво селища вирішило відмовитись від перспективного плану об’єднання із Солоницівкою Дергачівського району та пішло об’єднуватись із селами сусіднього району.

Але мешканцям Малої Рогозянки (Золочівський район Харківської області), така ідея виявилась не до вподоби, дізнавшись про можливе об’єднання їх селища з Вільшанами Дергачівського району народ обурився. Адже громадські слухання з цього питання були проведенні за мінімальної кількості громадян: долю селища, де мешкає більше 400 мешканців, вирішили 66 осіб. Дізнавшись про проведенні слухання та можливі негативні наслідки об’єднання з сел. Вільшани, обуренні мешканці Малої Рогозянки майже всім селом прийшли на чергову сесію Малорогозянської сільської ради та висловили своє незадоволення таким об’єднанням.

Василь Мірошник

Фото Василь Мірошник

Хоча більшість громади виступили проти об’єднання з громадою сел. Вільшани, малорогозянський сільський голова не звертав уваги на думку переважної більшості та настрої своїх односельців і наполягав саме на результатах громадських слухань. Події в селищі Мала Рогозянка ледь не призвели до фізичного насилля над головою. На щастя, всі залишились живі та здорові.

Ось і виходить, що авторитет керівників, напрацьований роками, та ставлення до людей, виливаються у відмову мешканців об’єднуватися з такими громадами.

Малорогозянський сільський голова Натальченко А.М. пояснив свою позицію наступним чином.

Для того, щоб з’ясувати законність дій голови, мешканці Малої Рогозянки викликали поліцію, яка провела слідчі дії та опломбувала сільську раду. Громада на цьому не зупинилася, а почала з’ясовувати, чому об’єднання громад відбувається не у відповідності до перспективного плану розвитку.

Тому мешканці Малої Рогозянки звернулися до суду з вимогою скасувати рішення Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області, прийняте 12 квітня 2016 року на V сесії VII скликання про надання згоди на добровільне об’єднання територіальних громад та делегування представника до спільної робочої групи. Як це було- люди розповіли журналістам

Найцікавіше, що більшість селищних голів Харківської області взагалі поводяться, як місцеві феодали, та саботують процес об’єднання територіальних громад. На щастя, не всі громади населених пунктів ведуть себе пасивно.

Чи потрібна децентралізація?

Можна стверджувати, що необхідні адміністративно-територіальні зміни в Україні повинні проходити, але за зовсім іншими критеріями.

Основою цих змін повинно бути не бажання чиновників та місцевих «князьків», а враховування інтересів громади. При цьому об’єднання повинні відбуватись з допомогою органів державної влади та за обізнаності громадян щодо об’єднання громад, а не тиску будь-якої із гілок влади.

Інакше, не потрібно виключати ймовірності, що подібні випадки, коли народ «ламають через коліно» можуть повторитися і з більш сумними наслідками.

 

loga21

 

Facebook Comments
Матеріал публікується у рамках проекту «Українські журналісти – разом для якості», що реалізується Фондом Спільна Європа у співпраці з Громадською організацією «Інститут розвитку регіональної преси». Проект реалізується у рамках Польсько-канадської програми підтримки демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади (DFATD). Матеріал доступний на ліцензії CreativeCommons Uznanie autorstwa 3.0 Polska. Деякі права застережені на користь Eastbook.eu. Дозволяється вільне використання твору за наявності вищезгаданої інформації, в тому числі інформації про відповідну ліцензію, власників прав та про Польсько-канадську програму підтримки демократії. Публікація відображає виключно погляди автора і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади.

Артем Фисун, громадський активіст, представник «ГО–«Альтернатива»», член національної спілки журналістів України. Студент ХНУВД.

Load all